Слід пам’ятати, що при статевих контактах завжди існує ризик зараження на захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), в тому числі і ВІЛ (вірус імунодефіциту людини). 3араження ВІЛ через деякий час призводить до розвитку СНІДу (СНІД — це синдром набутого імунодефіциту).
Як відомо, СНІД — одна з найважливіших проблем, з якою зіткнулось людство наприкінці XX та на початку XXI століття.
ВІЛ, як інші віруси, наприклад, грипу, герпесу, дуже малий мікроорганізм, який неможливо побачити за допомогою звичайного мікроскопу. Для своєї життєдіяльності вірус повинен проникнути в живу клітину. У випадку ВІЛ — це імунні (захисні) клітини людини, в яких вірус живе, розмножається, та які він руйнує, тим самим знижуючи здатність організму людини боротися з інфекцією.
Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почувати себе здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються застудні симптоми (ознаки). Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Він може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почуває себе добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більш ослабляється, а вірус сильнішає, проходять роки, ослаблений ВІЛ-інфекцією організм уже не може боротися з інфекціями, як раніше. Існує три основних шляхи передачі ВІЛ-інфекції від однієї людини до іншої:

• При статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною. Коли сперма чи вагінальні виділення (виділення з піхви) інфікованої людини попадають на слизові оболонки піхви, статевого члену, ротової порожнини, шлунку або прямої кішки іншої людини, з яких вірус проникає в кров;


• Коли цілісність шкіри порушується гострим предметом (голкою, бритвою, або інструментом для нанесення татуювання), який перед цим вживала інфікована людина, і кров якої залишилась на ньому. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному користуванні шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ;


• ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності або пологів, чи після народження дитини через молоко матері.

Вірус імунодефіциту людини не передається через:

• Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом.


• Рукостискання.


• Обійми.


• Двері ручки та спортивні снаряди.


• Спільне користування фонтанчиком для питної води.


• Посуд, їжу.


• Чхання та кашель.


• Контакти в громадському транспорті (наприклад, в «Годину пік»).


• Монети та паперові гроші.


• Постільну та натільну білизну.


• Домашніх тварин.


• Комарів та інших комах.


• Рушники, мило, мочалку.


• Туалети (унітази).


• Плавання в басейні.


• Поцілунки.

Крім того, статевим шляхом можлива передача не тільки ВІЛ, але й інших захворювань. До них належать сифіліс, гонорея, хламідіоз, тріхомоніаз, геніальний герпес, гепатит В, гострокінцева кондилома та інші. На сьогодні відомо понад 40 збудників хвороб, що передаються статевим шляхом.
На відмінну від інших захворювань, ЗПСШ у більшості випадків пов’язані з небезпечною поведінкою. Легковажність, нестриманість, безвідповідальність, небажання чи нездатність передбачати та враховувати наслідки своєї поведінки часто призводять до інфікування людини ЗПСШ.
За звичаєм, у людей, які захворіли на ЗПСШ, все відбувається за стандартною схемою: статевий контакт, нічого підозрілого не відчув, те, що хворий зрозумів через декілька днів, тижнів або років (при ВІЛ/СНІД).Та не усвідомлення своєї хвороби за цей скритий період призвело до розповсюдження ЗПСШ через інфікування інших людей.
Кожне захворювання має свої особливості та ознаки, до кожного медицина підбирає конкретні методи лікування. Але часто деякі люди йдуть за порадою не до лікаря, а до друзів, або до сумнівних спеціалістів. Це призводить до того, що кількість людей, які захворюють, зростає. Наслідки невиліковування ЗПСШ дуже серйозні. Ось тільки деякі приклади:

• розвиток запальних процесів статевих органів як у чоловіків, так і у жінок, що можуть викликати порушення сексуальної функції (в тому числі імпотенцію);


• безпліддя, яке наступає у 20-40% чоловіків та 55-85% жінок з невилікуваними ЗПСШ;


• серйозні ускладнення під час вагітності, викидні, мертвонародження, народження хворих дітей;


• хронічні (постійні) болі в статевих органах;


• підвищений ризик зараження ВІЛ/СНІДом та вірусним гепатитом В. Як дізнатись, чи відбулося зараження ЗПСШ?

Коли збудники ЗПСШ потрапляють до організму людини, вони починають розмножуватися, викликаючи запалення. Вони пошкоджують слизову оболонку матки, маткові труби та яєчники в жіночому організмі, яєчка та придатки яєчок — у чоловічому; можуть вражати будь-які внутрішні органи та кров. Нерідко хвороба розвивається приховано.
Необхідно пам’ятати, що при багатьох ЗПСШ ранні прояви можуть бути малопомітні, і більшість людей не звертає на них увагу, доки не з’являться серйозні симптоми, а значить, важкі ураження, що потребують складнішого лікування.
Тому, при найменшій підозрі, що ти захворів, слід негайно звернутися до лікаря.
Сусіди, товариші чи однокласники — добрі порадники, але не в даному випадку. Тільки після спеціального медичного обстеження можна встановити, чи дійсно людина захворіла і, якщо так, — призначити ефективне лікування. Таким чином, можна попередити подальший розвиток хвороби та отримати більше шансів: вилікуватися швидко і повністю, запобігти ускладненням, не заразити ще кого-небудь.
Слід також відзначити, що лікування всіх захворювань, що передаються статевим шляхом, повинне проводитися обом партнерам одночасно, щоб уникнути повторних заражень.
Майже всі молоді люди, поки не трапиться нещастя, думають, що біда обійде їх стороною. Щоб вберегти себе від інфікування ВІЛ та ЗПСШ, ти можеш:

• не користуватися з іншими людьми одними і тими ж голками та шприцами для введення лікарських речовин (в тому числі наркотиків). Найкращий засіб — це використання одноразовими шприців, якими ще ніхто не користувався;


• виключити статеві стосунки з особами, відносно яких немає впевненості, що вони не інфіковані ВІЛ/ЗПСШ. Не допускати, щоб біологічні рідини інших осіб (особливо кров, сперма, виділення із піхви) потрапляли на твою шкіру або слизові оболонки;


• зменшити максимально кількість сексуальних партнерів, так як відслідковується пряма залежність ймовірності зараження від кількості сексуальних партнерів;


• враховуючи, що деякі ЗПСШ передаються не тільки статевим шляхом, а і нестатевим (побутовим), слід дотримуватися чітких правил особистої гігієни — не користуватися чужою білизною, бритвою, помадою тощо. Особливо, коли речі іншої людини вологі, оскільки у вологому середовищі мікроорганізми зберігають життєдіяльність довший час;


• завжди використовуй презерватив.

Найважливіше правило — думай про безпечний секс до, а не після статевого акту.