У роки її дитинства такі досягнення цивілізації, як телевізор чи холодильник, були примарою майбутнього. Не було тоді супермаркетів, нашпигованих продуктами «без ГМО», а літаки уявляли «залізними птахами»…
Неонілі Кирилівні Короленко, котра мешкає у Новограді-Волинському, 7 жовтня виповнюється 90 років. Вже цим — своїм віком — такі люди, як вона, є унікальними. Найперше тому, що пережили голод, репресії, війну, повну руйнацію країни та її нелегку відбудову… А ще вони унікальні тим, що дарують можливість бути для нас живою книгою спогадів минулого.
— Зараз часто можна чути: погано жити, багато складнощів, проблем, — говорить бабуся Міля, — але це все пусте, тільки здоров’я людям треба в Бога просити, а жити можна.
Її батьків репресували, коли їй було 17. Батька вона так і не побачила більше, а мати повернулася із заслання через півтора роки. Неоніла була увесь цей час за матір малесенькій рідній сестрі, працювала їздовим, орала — усе, аби вижити і сяк-так прогодуватися. Пригадує, як 15-річною дівчинкою приймала від людей яйця й молоко. Пам’ять у бабусі дивовижна: каже, яйця коштували тоді 70 копійок, буханка хліба — двадцять. Війна розпочалася, коли їй було 21. Чоловік, з яким щойно одружилися, потрапив у німецький полон. Вона чекала його довгих сімнадцять років, але марно. Потім вдруге вийшла заміж, народила дітей, сьогодні має онуків, правнуків та праправнуків.
Подібних історій — мільйони, але очевидців, які можуть їх розповісти, залишається все менше. Саме тому хочеться побажати Неонілі Кирилівні того, чого вона бажає найбільше, — здоров’я. А в її особі — усім довгожителям Новоград-Волинщини.

Як повідомили «Звягель-Інформ» у відділі статистики, тривалість життя тих, хто народився на Житомирщині у 2008-2009 роках, у майбутньому становитиме для чоловіків — 62 роки, для жінок — 74. Довший вік стає розкішшю. Чим далі — тим більше.