У ЯКОСТІ ЕКСПОНАТІВ МАЙБУТНЬОГО МУЗЕЙНОГО КОМПЛЕКСУ — ЛЮДСЬКЕ БЕЗКУЛЬТУР’Я
Третій рік поспіль студенти промислово-економічного технікуму виступають у ролі санітарів «дотів» Лук’яненка і Петрякова, що на березі Случі. На початку війни, у 1941-му, обидві довготривалі вогневі точки стали місцем останнього спочинку наших солдатів. Сьогодні ж «доти» атакують не вогневі залпи, а сміття, кількість якого шокує. Навряд чи зносити відходи сюди стануть з інших кінців міста, тож проблема — справа рук відпочивальників та «господарів» мікрорайону. Їх ентузіазм, слід сказати, — невичерпний, як і сміття: цьогоріч студенти назбирали тут дванадцять величезних мішків…
— Дивно тішитися з того, що сміття цього року трохи поменшало, бо його все одно багато, — розчаровано констатував заступник директора з навчальної роботи Віктор Ваховський. — Прикро, що ставлення людей до ситуації не змінилося. Навіть, незважаючи на те, що тут встановлено меморіальну дошку.
Попри повідомлення на дошці про братську могилу шістьох солдат, одні несуть сюди квіти, інші…сміття. ДВТ Петрякова окремим громадянам здається для цього ідеальним місцем — верхівку доту під час запеклого бою зірвав снаряд. Невдовзі на цьому «доті» також планують встановити меморіальну дошку, але це, як свідчить час, неефективний метод боротьби із людським безкультур’ям.
Музейний комплекс «Лінія Сталіна» на базі Новоград-Волинського укріпленого району №7 — досі нереалізований задум як попередньої влади, так і нинішньої. Фахівці прогнозують, що при мінімальних затратах міського бюджету, воєнний об’єкт здатен викликати великий інтерес із боку туристів, котрі цікавляться мілітарикою. Наразі ж експонатами комплексу є мішки зі сміттям, і нікому, окрім студентів та керівництва промислово-економічного технікуму, він не потрібен.