У дівчинки Любочки з поліського села Стрижівка Любарського району потяг до вчительського фаху з’явився ще у дитинстві. Вона грала у вчительку, іграшки були уявними учнями, котрі вели зошити і отримували оцінки.
У шкільні роки її вибір ще більше зміцнів під впливом талановитої наставниці — першої вчительки Любові Артемівни. Ця вчителька відкрила для юної школярки дивосвіт математики. І вже у сьомому-восьмому класах доручали Любі викладати геометрію. Тому на порозі самостійного життя вагань не було. Закінчивши середню школу із золотою медаллю, вищу освіту здобула на фізико-математичному факультеті Житомирського державного педагогічного інституту ім.Івана Франка з відзнакою.
Педагогічну діяльність почала у Киянській ЗОШ, а подальшу роботу пов’язала із машинобудівним технікумом. Викладач математики, одна з кращих кураторів навчальних груп. Здавалося б, на уроках математики студентів так не захопиш, як, наприклад, на уроці літератури. Але на лекції з математики до Любові Кирилівни студенти ходять з радістю, як на свято. Завдяки великій праці у Любові Кирилівни щаслива біографія. На її лекціях студентам завжди було цікаво, вона вміло поєднує навчальний матеріал з вихованням. І в кожному студентові знаходить своєрідну іскринку, прагнучи таким чином зародити в юних душах бажання стати гідними особистостями.
У 1982 році Любов Кирилівна обіймає посаду завідувачки денного відділення ПЕТ. Технікум став для неї життям, її стихією. Її внутрішній світ — починати з високих вимог до себе — вимогливий і до себе, отже, маєш право висувати вимоги до інших, втілювати нові ідеї, щоб підтримали однодумці, шукати їх максимального взаєморозуміння. Висока культура спілкування з людьми, піднесеність над буденним, уміння відчути і донести подих нового, компетентність у всіх питаннях — так вимальовується портрет творчого Викладача.
Завжди вражає її цілеспрямованість, неймовірна працездатність, прагнення обов’язково досягти задуманого. І якщо зібрати усіх колег, тих, кому віддавала талант, досвід, кому допомогла стати творчим педагогом, то збереться справжня школа Любові Кирилівни.
Оригінальні педагогічні ідеї поставили її в ряд найпомітніших постатей у педагогіці. Відвідавши лекції Майстра педагогічної справи, можна переконатися, яка унікальна неординарна особистість — наша Любов Кирилівна! Назавжди запам’ятається подих нового, що забезпечує рух — це пошук, це відкриття.
Вона завжди в оточенні студентів. Від неї юні душі зігріваються материнським теплом.
Наша Любов Кирилівна — двічі відмінник освіти України, має багато подяк, грамот Міносвіти України.
Колишні студенти, а їх уже тисячі, яким дала путівку в життя, не забувають її і нині. Телефонують, зустрічаються, розповідають про свої життєві проблеми, успіхи і перемоги.
Чудова дружина, прекрасна матір, разом із чоловіком Петром Івановичем виростила сина Сергія, доньку Олю. Мають онуків і правнучка Ростислава.
Син Сергій у званні підполковника вийшов у відставку, але продовжує працювати у держадміністрації Кабміну, а невістка Оля працює у держдепартаменті провідним спеціалістом. Донька Оля веде початкові класи у гімназії. Внучки Оленка і Аня вчаться у Ірпінському економічному коледжі — майбутні економісти, а внук Назарчик перейшов до 4 класу гімназії — відмінник, мріє стати архітектором, будувати гарні міста.
Днями виповнюється чотири десятки років, як працює Любов Кирилівна Киянець в промислово-економічному технікумі. 40 років вона віддала викладацькій та адміністративній роботі. Завдяки таким викладачам, як Л.К.Киянець, освіта України активно розвивається і покращується. Тож хочеться побажати славному Викладачеві та чудовій Людині успіхів у кожному починанні й нових звершень у цікавому світі математики.
Ваша невтомна праця — експерименти із формування педагогічної майстерності — не лишилася поза увагою, мають чимало талановитих послідовників. Цінуємо природну обдарованість, душевність, щедрість, незбагненну скромність. Нехай доля буде прихильною до Вас, до Вашої родини, а зроблене для людей добро повернеться сторицею. Здоров’я, благополуччя, земної міці!