Святкового, сонячного дня, лише ступивши на територію храму, кожен прихожанин вже починав відчувати радість свята, що витало в повітрі. 19 вересня, в День спомину чуда Архістратига Михаїла, Свято-Троїцький кафедральний собор відвідав керуючий Житомирською єпархією, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим та єпископ Городницький Олександр, вікарій Київської Митрополії.
Вихованці недільної школи собору та активісти молодіжного клубу активного покоління «NIKA» зустріли владику Никодима та владику Олександра з короваєм, квітами та привітальним словом. Подякувавши дітям, владика Никодим звершив Божественну літургію у співслужінні єпископа Городницького Олександра, благочинного Новоград-Волинського округу протоієрея Стефана Маркевича, намісника Свято-Троїцького кафедрального собору отця Валентина Мороза та місцевого духовенства. Після літургії був здійснений хресний хід навколо храму та чин освячення дзвонів (придбаних за благодійні кошти, що були зібрані в ході акції «Родинний благовіст»).
Завершивши освячення, владика Никодим сказав повчальне слово, в якому було згадано Архістратига Михаїла, антирелігійні часи, історію собору, а також закликав не бути байдужими до життя церкви і, почувши дзвін, заходити до храму (що працює без вихідних) для молитви, покаяння, єдності, щоб церковні стежки ніколи не заростали травою… Після таких щирих, теплих слів та під спів «Многая літа» було випущено із рук владики Никодима та владики Олександра два голуби — символи миру і любові.
Для християнина кожний важливий крок у житті — пов’язаний із храмом, місцем розради, душевного спокою, звіту перед Господом та власним сумлінням. Таким місцем для парафіян нашого міста є Свято-Троїцький кафедральний собор. Першу літургію у цьому храмі було звершено рівно 13 років тому, 19 вересня 1998 р.
Намісник собору — протоієрей Валентин Мороз. Його погляд завжди світиться вірою, надією і любов’ю. І ми, прихожани, одностайно стверджуємо — це дійсно священик від Господа, котрий показує нам приклад істинної віри. Отець Валентин знаходить привітне слово для кожного прихожанина, намагається наповнити храм молитвою і, не жаліючи власних сил, з допомогою прихожан, зробити його окрасою нашого міста, щоб кожен християнин, відвідавши храм, отримав максимум Божої благодаті.
Своєрідним оберегом для храму служать справжні церковні дзвони, яких до цього часу у кафедральному соборі не було. Тому, з ініціативи отця Валентина, була оголошена акція «Родинний благовіст», під час якої збиралися благодійні кошти на придбання дзвонів. Чому «Родинний благовіст»? Тому що імена благодійників та членів їх сімей будуть вписані на мармуровій плиті, що буде знаходитися на дзвіниці, поряд із дзвонами. І скільки стоятиме храм — стільки звучатиме молитва за ці родини. Під час першого етапу акції було придбано 6 дзвонів загальною вагою 200 кг. Дзвони вилито на замовлення на єдиному в Україні Нововолинському ливарному заводі. Наразі акція продовжується, і під час другого етапу планується придбати один великий дзвін вагою 200 кг.
Церковний дзвін сприймається як духовний голос — символ голосу Божого і символ молитовного виголошування. Через мелодію дзвонів сам Господь промовляє до людей із закликом до молитви, покаяння, взаємопрощення і єдності у вірі. Прихожани вірять, що з Божою допомогою дзвони собору завжди радуватимуть вірних своїм мелодійним переливом.