Василю Васильовичу зранку ногу прихопило. Якісь кольки в коліні. З ліжка підвівся — і від болю ледь не впав.
Почовгав до лікарні.
— Здрастуйте, лікарю!
— Здрастуйте!
— Ввійти можна?
— Заходьте, коли прийшли. Сідайте.
Василь Васильович проклигав до стільця.
— Що у вас?
— Нога.
— Це я зрозумів. А що з нею?
— Ні з того ні з сього боліти почала.
— Ніде не падали?
— Ні.
— Може, вдарилися?
— І такого не було.
Лікар прищурив очі, лукаво всміхнувся:
— А може, хто гепнув чим?
— Та не гепали! Підвівся вранці, а тут…
— Поди-и-вимось, що там у вас!
Ескулап почав ретельно обмацувати ногу хворого. Молоточком стукнув.
— Тут болить?
— Наче ні.
Тук!
— Ой-йо-йо-ой! — заволав Василь Васильович.
А лікар:
— Ясненько! Десь потягли. Мабуть, у сні. Буває таке.
Чоловік задумливо зморщив чоло:
— Не пам’ятаю такого.
Господар кабінету всміхнувся:
— А хто у сні пам’ятає, що робить? — і додав, — мазь вам випишу. І таблетки. Антибіотики. І як рукою зніме!
— А антибіотики навіщо? — насторожено поцікавився Василь Васильович.
— Щоб інфекцію вбити.
— А-а-а…
… Василь Васильович купив ліки і — додому. Ногу намазав, таблетку ковтнув. Та давай «пам’ятку» читати. Про лікувальну властивість тих пігулок.
«Побічні дії, — почав уголос цитувати хитромудрі повчання виробників чудодійних ліків. — У терапевтичних дозах лікування препаратом переноситься добре. Але, можливі алергічні реакції… — Хм! — крутнув головою Василь Васильович. Але далі читає. — Можливий шкірний висип, свербіж, бронхоспазми, запалення верхніх дихальних шляхів, сухість у роті, втрата зору, запор, загострення виразкової хвороби шлунка, болі в голові, ламкість у суглобах, симптоми ураження мозку, посилене видалення сечі, блювання, зниження кров’яного тиску, тахікардія, анафілактичний шок, інфаркт міокарда, зуп… зуп… зупинка се-ер-ця-а-а…»
Василь Васильович не дочитує, бо по його спині раптом поповзли здоровенні мурахи, в горлі пересохло, внизу живота заштрикало, суглоби заніміли, в очах потемніло…
Зрештою, він хапається за серце і гепається на стілець. А відтак знесилено вичавлює:
— А боліли лише ноги…