9 жовтня Православна Церква молитовно згадувала кончину апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Великий і святий дух цього апостола виявився у беззавітній, відданій до самопожертвування любові до Христа Спасителя.
Святий апостол став свідком найважливіших подій у житті Спасителя: він бачив славу Його на горі Фавор під час преображення, був і у Гетсиманському саду під час Його скорботної молитви про чашу. Він єдиний з апостолів безстрашно послідував за своїм Божественним Наставником, прийшов на Голгофу, співчував Йому і молився з Ним Небесному Отцю. Саме тут він удостоївся прийняти останній заповіт Спасителя: бути сином для Божої Матері.
Любов апостола Іоанна допомогла йому швидше за інших обранців повірити у Воскресіння Спасителя, а потім і впізнати Його при появі на Тіверіадському морі. Не ослабла любов апостола до Христа і після Його Вознесіння.
Апостол Іоанн прожив більше ста років. Він на багато років пережив інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя. Коли настав час відходу апостола Іоанна до Господа, він віддалився за межі Ефеса з сімома своїми учнями і звелів приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Не наважуючись не послухатися, учні виконали його веління. Вони закрили обличчя святого платком і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола дійшла місця його поховання і розкопала могилу, але нічого в ній не знайшли.