ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ НАМІСНИК СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ ПРОТОІЄРЕЙ ВАЛЕНТИН:
— Мене тривожить думка, чи можна молитися до тих людей, котрі померли, навіть, якщо вони були великими Сподвижниками у церкві? Для мене великим авторитетом є Біблія. Не могли б ви на підставі цитат зі Слова Божого, навести приклади, які прямо говорили б, що пророки, апостоли звершували такі молитви.
— Православна Церква, окрім Священного Писання, шанує і керується Священним переданням, що вбирає в себе весь двохтисячолітній досвід Церкви. Православному християнину дуже важливі думки апостолів, святих, вчителів Церкви, котрі не записані на папері, але дух яких живе в Церкві. Але для тих, хто не хоче сприймати Передання церковного, можна навести аргументи для шанування святих і в самій Біблії.
Апостол Павло закликає нас пам’ятати про своїх наставників (святих) і наслідувати їхній вірі: «Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже слово, і, споглядаючи кінець їхнього життя, наслідуйте їхній вірі» (Євр. 13:7). Святих ми шануємо, оскільки так навчав Христос: «Хто приймає вас (апостолів, тобто святих), приймає Мене…» (Мф. 10:40-41; Лк. 10:16; Ін. 13:20).
Біблія дає нам приклади молитви до святих: люди просили Самуїла помолитися за них (1 Цар. 12:19-23); в «Одкровенні» Іоанн Богослов пише про те, як 24 старці приносили Богу молитви святих (Од. 5:8; 8:4); ізраїльтяни просили молитов у Самуїла (1 Цар. 7:8; 12:19), іудеї — у Єремії (Єр. 42:2), апостол Павло — у перших християн, котрих апостоли називали святими (Рим. 15:30-31; 2 Кор. 1:11; Єф. 6:19; Кол. 4:3); тюремний охоронець, сприймаючи апостолів Павла і Силу за святих, припав до їхніх ніг (Діян. 16:29), що є елементом молитви. Апостоли не заборонили йому, хоча в інших подібних випадках, коли люди сприймали їх за богів, апостоли забороняли вклонятись їм.
Сам Господь радить нам не тільки шанувати святих, а й просити у них молитися за нас: Бог сказав Авімелеху, що він буде жити лише тоді, коли за нього помолиться Авраам (Бут. 20:6-7:17). Також в іншому місці Господь відправляє людей до Іова за молитвою, оскільки тільки його молитва в ту мить була угодна Богу (Іов. 42:8-9).
А про молитву до померлих святих читаємо наступне. В 1 Цар. 28:14-15 є дивний епізод, в якому розповідається, як цар Саул побачив пророка Самуїла, котрого на той час вже не було в живих, і поклонився йому. Більше того, Саул почав розмовляти з Самуїлом, тобто молитися, спілкуватися і просити поради і допомоги. Іуда Маккавей бачив, як первосвященик Онія, котрого не було вже серед живих, молиться за людей (2 Мак 15:12-14).
Як бачимо, в Святому Письмі є прилади молитовного звернення до святих і молитви святих за нас — до Бога. Я свідомо привів приклади молитви як до живих, так і до померлих святих, намагаючись підкреслити тим самим, що «Бог не є Богом мертвих, але живих, тому що у Нього всі живі» (Лк. 20.38).
— Мене тривожить думка, чи можна молитися до тих людей, котрі померли, навіть, якщо вони були великими Сподвижниками у церкві? Для мене великим авторитетом є Біблія. Не могли б ви на підставі цитат зі Слова Божого, навести приклади, які прямо говорили б, що пророки, апостоли звершували такі молитви.
— Православна Церква, окрім Священного Писання, шанує і керується Священним переданням, що вбирає в себе весь двохтисячолітній досвід Церкви. Православному християнину дуже важливі думки апостолів, святих, вчителів Церкви, котрі не записані на папері, але дух яких живе в Церкві. Але для тих, хто не хоче сприймати Передання церковного, можна навести аргументи для шанування святих і в самій Біблії.
Апостол Павло закликає нас пам’ятати про своїх наставників (святих) і наслідувати їхній вірі: «Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже слово, і, споглядаючи кінець їхнього життя, наслідуйте їхній вірі» (Євр. 13:7). Святих ми шануємо, оскільки так навчав Христос: «Хто приймає вас (апостолів, тобто святих), приймає Мене…» (Мф. 10:40-41; Лк. 10:16; Ін. 13:20).
Біблія дає нам приклади молитви до святих: люди просили Самуїла помолитися за них (1 Цар. 12:19-23); в «Одкровенні» Іоанн Богослов пише про те, як 24 старці приносили Богу молитви святих (Од. 5:8; 8:4); ізраїльтяни просили молитов у Самуїла (1 Цар. 7:8; 12:19), іудеї — у Єремії (Єр. 42:2), апостол Павло — у перших християн, котрих апостоли називали святими (Рим. 15:30-31; 2 Кор. 1:11; Єф. 6:19; Кол. 4:3); тюремний охоронець, сприймаючи апостолів Павла і Силу за святих, припав до їхніх ніг (Діян. 16:29), що є елементом молитви. Апостоли не заборонили йому, хоча в інших подібних випадках, коли люди сприймали їх за богів, апостоли забороняли вклонятись їм.
Сам Господь радить нам не тільки шанувати святих, а й просити у них молитися за нас: Бог сказав Авімелеху, що він буде жити лише тоді, коли за нього помолиться Авраам (Бут. 20:6-7:17). Також в іншому місці Господь відправляє людей до Іова за молитвою, оскільки тільки його молитва в ту мить була угодна Богу (Іов. 42:8-9).
А про молитву до померлих святих читаємо наступне. В 1 Цар. 28:14-15 є дивний епізод, в якому розповідається, як цар Саул побачив пророка Самуїла, котрого на той час вже не було в живих, і поклонився йому. Більше того, Саул почав розмовляти з Самуїлом, тобто молитися, спілкуватися і просити поради і допомоги. Іуда Маккавей бачив, як первосвященик Онія, котрого не було вже серед живих, молиться за людей (2 Мак 15:12-14).
Як бачимо, в Святому Письмі є прилади молитовного звернення до святих і молитви святих за нас — до Бога. Я свідомо привів приклади молитви як до живих, так і до померлих святих, намагаючись підкреслити тим самим, що «Бог не є Богом мертвих, але живих, тому що у Нього всі живі» (Лк. 20.38).
Коментарі відсутні