Кому з нас не доводилося бачити їх на вулицях — обірваних, брудних, нещасних людей... Рідко хто може стримати своє презирство і огиду при такій зустрічі. Але якщо відкинути емоції і задуматися, то ми згадаємо, що це все ж таки ЛЮДИ, як низько б вони не опустилися... Бомжі, а зараз їх все частіше називають безхатченками, — у кожного з них своя трагічна історія морального і фізичного падіння на саме дно... Допомогти таким людям, витягти їх із цієї трясовини, безнадії і тваринного існування покликаний пункт соціальної допомоги для громадян міста, які перебувають у складних життєвих ситуаціях. Основні турботи з організації роботи пункту лягли на плечі працівників служби охорони громадського порядку, яку очолює В.І.ПРОКОШИН:
— Ми, звісно, не самі займаємося безхатченками, велику допомогу нам надають управління праці та соціального захисту населення (начальник Л.В.Шутова), а також міськрайонне товариство Червоного Хреста (В.Н.Константинова), за що ми їм безмежно вдячні. Не можна не згадати Центр реабілітації, що знаходиться у Яруні, де духовно наставляють наших утриманців на правильний шлях.
— Володимире Івановичу, як люди опиняються на вулиці, що призводить до цього?
— Найчастіше — спиваються, втрачають документи, когось виганяють рідні — і «здрастуй, вулице!» Конкретно до нашого пункту дехто прийшов сам, інших привезли працівники міліції чи управління праці і соціального захисту, коли на вулиці стояли тріскучі морози. Зараз у нас шість утриманців, з яких — дві жінки. Стосовно віку, були різні люди — від
20 до 73 років.
— Які основні проблеми постають у вашій роботі?
— У людей, які так довго живуть на вулиці, немає документів. Нам доводиться займатися виготовленням паспортів, поки надішлемо запитання, поки прийде відповідь — минає доволі багато часу. Замість 10 днів, які безхатченки мають перебувати у пункті, дехто залишається на кілька місяців. І тут, як ви самі розумієте, одразу постає проблема харчування... Раніше годувала «Скорбота», згодом відмовилася. Зараз ми вдячні всім небайдужим городянам, які можуть поділитися продуктами, одягом чи коштами. Знаходимося ми за адресою: вул.І.Франка, 3 (тел. 5-30-20), працюємо цілодобово. З радістю приймемо будь-яку допомогу!
— Чи можливе виправлення для цих людей?
— Розумієте, безхатченкам справді немає куди йти. Про це свідчить випадок, що трапився нещодавно. Відсидів чоловік у в’язниці, вийшов і одразу... вкрав велосипед, каже: «У міліції хоч кормлять і є де переночувати...» Після перебування у пункті, коли вони вже отримають паспорт, ми направляємо їх у реабілітаційні центри Житомира, Коростеня, де вони працюють, знову стають людьми. Віруючі з ярунського центру також допомагають їм — вчать молитов, піднімають духовно. Я бачу, що одиниці не хочуть стати на шлях виправлення, більшість погоджуються. Наше завдання — всієї громади — допомогти їм у цьому!
— Що ж, побажаємо вам наснаги у вашій нелегкій праці! Віримо, що відгукнуться небайдужі люди і допоможуть знедоленим!