У БАРАНІВСЬКОМУ РАЙОНІ ДІЄ УНІКАЛЬНИЙ В УКРАЇНІ ВОЛЬЄР ДЛЯ УТРИМАННЯ ПЛЯМИСТИХ ОЛЕНІВ
Погодьтеся, не щодня випадає побачити за крок від себе ось таких руденьких плямистих красунчиків, ще й погодувати їх просто з рук! А нам з фотокореспондентом пощастило — цими днями ми побували у Явенському лісництві, що у Баранівському районі. Вольєр для утримання плямистих оленів, який діє у лісництві ще з 1985 року, є свого роду унікальним для України. Адже тут не лише розводять оленів у великій кількості, збагачуючи фауну Полісся, а ще й вирощують поголів’я на продаж.
ПАНТОКРИН У ОЛЕНЯЧИХ РОГАХ — ПРИРОДНА «ВІАГРА»
Як розповів головний мисливствознавець ДП «Баранівське ЛМГ» Олександр ЛОБОДЗІНСЬКИЙ, сьогодні вольєр є візитною карткою Баранівки, а колись, у 80-х, усе починалося з метою… отримання пантокрину — це речовина, що міститься у молодих незакостенілих рогах оленів і є потужним природним біостимулятором. Ось чому пантокрин широко використовується у фармацевтичній галузі, зокрема, при лікуванні перевтоми, депресій, неврастенії, для зміцнення серцевих м’язів та багатьох інших хвороб. А найцікавіше у переліку лікувальних властивостей цієї речовини те, що вона є природною «Віагрою», здатною покращити сексуальність як чоловіків, так і жінок.
Враховуючи вищесказане, у Явенському лісництві свого часу були створені усі необхідні умови для розведення рогатих тварин. Спочатку з Херсонської області сюди завезли поголів’я оленя благородного. Оленят, яким тоді щойно виповнилося 3-5 днів, єгері відпоювали коров’ячим молоком, а згодом ця праця дала результат, і у вольєрі з’явилось маточне поголів’я, здатне народжувати потомство. Згодом з Київщини завезли ще й оленя плямистого, за 7-8 років стадо із 10 побільшало до 87-ми голів.
Для обрізання оленячих рогів у вольєрі обладнали спеціальний майданчик, проте ідея поставити продаж пантокрину на комерційні рейки з певних причин виявилася економічно невигідною. Утримувати велику кількість оленів у складних 90-х стало вкрай важко, тож половину тварин випустили на волю. В угіддях з’явилися нові види оленів, які раніше у наших краях не водилися, решта стада утримується у вольєрі.
ЕКСКЛЮЗИВ ЗА 6 ТИСЯЧ
Завдяки грамотній політиці керівництва ДП «Баранівське ЛМГ» на чолі із нинішнім директором Анатолієм ОСТУДІМОВИМ, попри складнощі різних років, вольєр площею 56,2 гектари та його мешканців вдалося зберегти. Нині у ньому мешкає півсотні оленів, щороку лісомисливське господарство продає 8-10 голів. До речі, наступного після нашого візиту дня у Явне по плямистого оленя мав приїхати покупець із Києва.
Серед покупців — переважно заможні любителі дикої природи, які не проти побалувати себе, близьких чи друзів ексклюзивним подарунком. До речі, коштує він шість тисяч гривень. Житомирщина, Вінниччина, Полтавщина, Харківщина, Херсонщина, Запоріжжя — нині у багатьох регіонах України оселилися вирощені у цьому лісництві олені. Там теж з’являються вольєри, але здебільшого приватні і невеличкі.
Спостерігати за поведінкою рудого плямистого стада надзвичайно цікаво. Ми приїхали у період, коли олені змінюють шерсть, а роги вже скинули. За місяць, пообіцяли наші екскурсоводи, тварини виглядатимуть ще гарнішими, восени у них виростуть нові роги. Воно й не дивно, адже невдовзі у них — гон, або шлюбний період, а тваринки до цього неабияк готуються.
«ХАРАКТЕР У ОЛЕНІВ М’ЯКИЙ, ЯК У ХОРОШОЇ ЖІНКИ…»
Геннадій РАЙКОВСЬКИЙ вже другий рік поспіль доглядає за оленями. Каже, що за цей час вивчив усі їхні повадки, характер і смаки. Щойно підопічні побачать його на обрії, як руденькі мордочки піднімаються і завмирають. Декілька ударів палкою у металеву діжку — й усі збігаються до годівниці, розуміючи, що прийшов час снідати або вечеряти.
З вигляду вони — надзвичайно граціозні й тендітні, а до їжі — зовсім не примхливі. Люблять посмакувати житом, вівсом, пшеницею, кукурудзою, сіном, буряком та картоплею, не гребують різними грибами (у тому числі й мухоморами!), гарбузами та яблуками. Доглядати за тваринами не важко, основне — аби було чим годувати. Щороку на утримання вольєру йде десь 60-70 тисяч гривень. Натомість із державного бюджету, зрозуміло, грошей на відтворення фауни ніхто не виділяє. (!?)
— Характер у оленів, як у хорошої жінки — м’який, ­покладистий, — жартує наглядач Геннадій Райковський. — Був, щоправда, олень Гоша, який дуже не любив чомусь жінок, бив їх рогами. А так проблем із ними немає, справляємось!
Єдине, що під час гону олені-самці стають агресивними, додає Олександр Лободзінський. Щоб самець у цей час почувався комфортно, йому потрібно чим побільше самок. А нині у вольєрі розвелося багато самців, тож створювати великі гареми у них не виходить. Ось чому нині у лісництві особливо зацікавлені у продажу гарячих рогатих мачо…
Не поділивши самку, яка їм до вподоби, тварини часто вступають у серйозні бійки, сплітаючись рогами. У природі відомі випадки, коли, не зумівши розплутатися, самці таким чином гинули за кохання. Щоправда, у Явенському вольєрі такого ще не було, але «розбірки» за гарем тут не рідкість. Самки поводяться спокійніше. Наприклад, аби народити потомство, усамітнюються на 2-3 дні, а потім щасливі мами повертаються до стада з одним-двома оленятками.
На екскурсії у Явне приїжджають численні делегації. Серед них — високопосадовці, мисливці-любителі, школярі. Для останніх вчителі подекуди проводять у лісі уроки біології — користі і вражень набагато більше, аніж від споглядання картинок у шкільних підручниках. Дістатися у ліс, щоправда, не дуже зручно, але за попередньої домовленості цілком можна організувати екскурсію. До оленів у гості приїжджають навіть молодята, бажаючи погодувати тварин і сфотографуватися із ними на лоні природи.
У планах працівників — зробити ще один вольєр, для диких кабанів. Наразі представниця цього сімейства — дика свинка Валентина (назвали її так, бо з’явилася в угідді на День святого Валентина), тут вже оселилася. Невдовзі їй обіцяють підшукати гідну пару, а умови для потенційної сім’ї вже створені.
Серед представників фауни, які ще водяться у нас, але вже перебувають на межі зникнення й занесені до Червоної книги, — рись, річкова видра, тхір, чорний лелека, сова… Давайте берегти те, що маємо, аби назавжди не втратити подароване людям природою.