21 ЖОВТНЯ — ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Нову цікаву професію для своєї рубрики я знайшла на Новоград-Волинському хлібозаводі. Перш, ніж зустрітися із героїнею цього матеріалу, щойно переступивши поріг підприємства, одразу відчула приємний запах свіжого хліба. Подумала: за цим запахом навіть із закритими очима можна безпомилково визначити, де знаходишся. Духмяні хлібні нотки у повітрі ніби «зіграли» у голові: працюючи тут, навряд чи можна зберегти струнку фігуру… Або ж слід мати неабияку силу волі, аби встояти перед спокусливо-хрусткою теплою булочкою.
Проте зустріч із пекарем-укладальницею Оленою ФОРМАНЮК розвіяла ці мої припущення — струнких і чарівних жінок на хлібозаводі багато.
— Пані Олено, дозвольте одразу жартівливе питання: як вдається зберігати гарну форму, маючи справу із борошняними виробами — першими друзями зайвих кілограмів?
— Гадаю, це залежить у першу чергу від генетичних даних. Та й на роботу ми приходимо для того, аби пекти хліб для людей, виконувати улюб­лену роботу, а не їсти. Це не означає, що я споживаю більше хліба, аніж будь-хто, якщо тут працюю. Але приємно, що інші споживають хліб, виготовлений працівниками нашого заводу.
— Що саме робить на виробництві пекар-укладальник?
— Контролюю процес випікання хліба у печах, спостерігаю за температурою, за тим, як підходить тісто у печах. На кожному відрізку роботи — від початку замісу до готової продукції — задіяні різні спеціалісти: є дріжджовари, тістоміси, формувальники, пекарі, технологи тощо.
— Різні бувають професії: одні прагнуть лікувати, інші — навчати, ще хтось — керувати чи будувати. Ви обрали найбільш мирну професію серед усіх. А чому до вподоби саме робота пекаря?
— Повірте, це мрія дитинства. Завжди подобалося мати справу із борошном, захоплююся випічкою. Вже близько десяти років працюю за цієї професією, на гарному підприємстві, поряд із сумлінними колегами. Вкладаємо у цю роботу усі свої старання, обов’язковий інгредієнт — хороший позитивний настрій. Погане слід залишати поза роботою, незалежно від того, де працюєш. А особливо, якщо маєш справу із хлібом, який, як кажуть, всьому голова. Тому у мене завжди гарний настрій. Навіть хліб ласкаво називаю. Наприклад, Васильок (сміється — авт.), це я про «Васильківський».
— Коли усе добре у готовій продукції, то усі сприймають як належне. Смачний хліб — і добре, напевно, далеко не завжди почуєте подяку. Але на кожному виробництві часом трапляється брак, тоді люди нерідко поспішають «вихлюпнути» негатив. Як до цього ставитеся?
— Наше завдання — працювати на найкращий результат. І численні нагороди, які отримує продукція нашого хлібозаводу, — це свідчення як кваліфікованої роботи колективу, керівництва, так і різноманітності асортименту хлібобулочної продукції. Прикро, якщо трапляються недоліки у роботі, намагаємося їх не допускати.
А найбільш приємно, коли мої діти їдять хліб і задоволено питають: «Мам, а це ти спекла?» І подяки трапляються від людей, спасибі за це, адже ми працюємо для них.
— У хлібі живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, запах квітів і людської мрії, бо хліб завжди в Україні був уособленням добробуту і людської праці. Усіляких гараздів тим, хто виробляє цей незамінний на кожному столі продукт. Усіляких гараздів вашому колективу від колективу редакції газети «Звягель» — до Дня працівників харчової промисловості! Дякую за розмову.
— І вам щиро вдячні.