ХТО НАПАДНИКИ?
Оперативна група прибула в лікарню одразу після того, як до неї доправили двох потерпілих водіїв із вогнепальними пораненнями.
Старший оперативник, зважаючи на ситуацію, тут-таки приступив до розпитування:
— Ви — Володимир Петрович Лобода? (Імена та прізвища в матеріалі змінено.)
— Так.
— Із Житомирщини?
Лобода кивнув.
— А ви — Олександр Іванович Петрулін із Хмельницького?
— Все правильно.
— Вас обстріляли вночі. Ви бачили нападників?
— Це сталося серед ночі. Все так швидко… Ми спали в кабіні.
Оперативник звернувся вже до обох водіїв:
— Чим ви займаєтеся?
— Скуповуємо картоплю у населення. Втомилися. Тому в одному із сіл ми вирішили перепочити. А коли спали, то хтось постукав до кабіни.
— А тепер детальніше…
ПОГРАБУВАННЯ МАГАЗИНУ
Садиба підприємця Марини Возняк стояла неподалік магазину. Десь за північ її розбудили якісь звуки і голоси. Жінка здогадалася: щось відбувається біля її магазину.
Хутенько вдяглась і, ви­йшовши з хати, попрямувала до торгової точки.
З фасадного боку навісні замки на дверях були на місці. Вікна цілі. Дарма схопилася? Але що ж за вовтузню чула? Приверзлося?
Обійшла магазин. На дверях із тильного боку помітила зірвані замки.
Обережно прочинила двері й увійшла всередину. Увімкнула світло і заклякла — на підлозі валялися розкидані продукти. Очевидно, злодії поспішали й хапали найголовніше, а решту просто жбурляли на долівку.
Марина дістала мобільний телефон. Набрала «102». Назвала своє прізвище, ім’я та по батькові. Назвала село, де сталася крадіжка.
— На мій погляд, — відтак додала, — взяли печиво, цукерки, цигарки та спиртні напої. Ще зник ноутбук.
НІЧНА СТРІЛЬБА НА СЕЛІ
Олександр Петрулін з товаришем побували в кількох селах. Проте потрібної кількості картоплі ще не зібрали. Та й пізно вже було кудись їхати. Вирішили заночувати в кабіні КАМАЗа, як це частенько робили.
Після півночі, коли заснули, їх розбудив стукіт у дверці.
— Кого там лихий носить?! — спросоння вилаявся Володимир Лобода і потягнувся до дверцят. Відкрив.
— Ну, що треба?
З темряви почулося:
— Привіт, мужики!
І тут-таки гримнули два постріли.
Спочатку в кабіні почулися зойки, а потім поранені скупники через другі дверцята вистрибнули з кабіни й кинулися врізнобіч.
А стрільці швидко вскочили до вантажівки і помчали сільською дорогою.
КОМУ ПЕРЕЙШЛИ ДОРОГУ СКУПНИКИ КАРТОПЛІ?
При розкритті цього злочину правоохоронці спочатку розглядали кілька версій. Головною з них стала — розбійний напад із хуліганських намірів. Оглядаючи КАМАЗ, якого нападники кинули неподалік скоєння злочину, експерти виявили сліди пальців рук, які, ймовірно, могли належати нічним злочинцям. У кабіні авто, на сидінні, також були знайдені кілька пляшок горілки, печиво та цукерки.
Разом із тим оперативники губилися в здогадках: хто і навіщо напав на скупників картоплі? Кому вони перейшли дорогу? Конкуренти чи це, все-таки, хуліганські витівки? А зброя? Дві підібрані із землі гільзи? Очевидно, що стріляли з мисливської рушниці.
А буквально через кілька хвилин до відділу зателефонувала стурбована жінка і повідомила про крадіжку з магазину.
І вже у ході подальшої роботи міліціянти зійшлися на тому, що зловмисники напали не тільки на водіїв КАМАЗа…
ПЕРШИЙ ЗАТРИМАНИЙ
Сліди пальців рук, вилучені експертами в приміщенні пограбованого магазину, були ідентичні до відбитків, знятих у кабіні викраденого КАМАЗа.
Наступного дня, ближче до вечора, було затримано першого підозрюваного, 30-річного Петра Жигала, жителя села, в якому був скоєний напад на водіїв вантажівки.
Спочатку затриманий молодий чоловік усе заперечував (згодом з’ясувалося, що він уже притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку, але засуджений був умовно). Неборака часто плутався у свідченнях, а коли зрозумів, що йому не виплутатись, заговорив:
— Двоє нас було.
— Ім’я другого, — швидко спитав оперативник.
— Вітька Тучник. Мій сусід. Того дня ми з компанією щось святкували. Чи то день народження, чи то…
Рушницю де взяли?
— Моя.
— Навіщо брали із собою?
— Хотіли по банках постріляти. Та швидко стемніло, куди було стріляти?
— Що робили потім?
— Ну, ви ж знаєте.
— Відповідай на запитання!
— Ну, пішли до Маринчиного магазину. Дорогою виламали із Стасикової загорожі металевого прута. Ним і повідривали замки. Взяли куриво, водяру, загризнуть там і погнали далі. Бачимо, КАМАЗ стоїть. Ми знали, що там мужики сплять. Ну й вирішили їх трохи полякати. Бахнули вверх.
— Ви стріляли просто у водіїв. Вони поранені і знаходяться тепер у лікарні.
Петро Жигало вирячився на правоохоронця. Відтак уже розгублено додав:
— Я всього не помню. Вмазаний був. Перед цим гуляли. Та ще потім магазинної бахнули.
— Навіщо уганяли КАМАЗ?
Петро здвигнув плечима:
— Хотіли покататися. Та вскочили у рівчак. Заглохли. Випили ще. В кабіні. Покурили. І знову нічого не пам’ятаю.
ДРУГИЙ ПОДАВСЯ «В БІГА»
Говорячи міліцейською термінологією, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаним із застосуванням небезпечного для життя потерпілих фізичного насильства (ч.3 ст.189 ККУ), вже порушено кримінальну справу. Ще одна кримінальна справа буде порушена за ч.3 ст.185 (Крадіжка з проникненням у приміщення) Карного кодексу України.
Якимось чином дізнавшись про арешт свого приятеля, Віктор Тучник накивав п’ятами із села. На даний час оперативники встановлюють місцезнаходження 23-річного підозрюваного.
За свої діяння, скоєні заради нічної «розваги», молодим чоловікам тепер загрожує багаторічне позбавлення волі.