АБО ЯК НЕ ПОТРАПИТИ НА ГАЧОК ШАХРАЇВ
«Нас ніхто не любить, — казав Остап Бендер, — якщо не враховувати карного розшуку, який теж нас не любить». Це саме можна сказати про сучасних прототипів літературного героя Ільфа і Петрова — в усі часи була і є окрема категорія людей, котрі заради фінансової поживи здатні на такі махінації, що можна написати ще не один том «Дванадцяти стільців» чи «Золотого теляти». Мова йде про шахраїв, одним з інструментів роботи яких є газетні оголошення. Саме на таке оголошення натрапила нещодавно одна наша читачка. Її випадок, сподіваємося, стане уроком для багатьох. Ще й нагадуванням про те, що, втрачаючи пильність, ви ризикуєте втратити свої гроші.
— Моя донька закінчила вуз із червоним дипломом, але влаштуватися на роботу їй ніяк не вдавалося, — розповіла жінка, яка побажала залишитися інкогніто. — Шукаючи зручний варіант, ми звернули увагу на оголошення у газеті про роботу на дому. Потрібно було складати манікюрні, вишивальні і канцелярські набори — згідно з оголошенням, за тиждень можна було заробити від 650 до 850 гривень, склавши тисячу наборів. Тож ми з донькою зателефонували за вказаним номером, дізналися адресу офісу і прийшли, щоб працевлаштуватися. Приємна дівчина сказала нам, що одну партію наборів уже завершили, а на нову треба трохи почекати, вона надійде через тиждень. Якщо ми заплатимо 250 гривень, то нам привезуть роботу додому, а після виконання заплатять зарплату, ще й віддадуть ці 250 гривень.
У правдивість домовленості змусила повірити угода, завбачливо підготовлена «роботодавцями». На руки, разом з угодою, видали квитанцію із печаткою про сплату 250 гривень. Пообіцяли, що за тиждень зателефонують і забезпечать надомною роботою.
Тиждень минув, втім з цього приводу ніхто так і не зателефонував. Тому жінка вирішила сама зателефонувати за номерами, вказаними в угоді. Як виявилося, абоненти були поза зоною і відповідати на дзвінки не збиралися. Декілька днів дзвінків «у нікуди» і, як не прикро це було визнавати, стало зрозуміло, що «лохотрон» таки спрацював. Звертатися у міліцію, за словами жінки, їй було соромно, — сума ніби не настільки велика. Хоча для безробітної людини — все ж вагома. Тому розпач змінився рішенням прийти у редакцію, щоб хоч якось прояснити ситуацію.
— Перш, ніж підписувати документи юридичного характеру, їх необхідно уважно читати, — прокоментував ситуацію юрист газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР. — Якби у даному випадку людина уважно прочитала, що саме їй пропонують підписати, навряд чи вона потрапила би у цю халепу. Бо в угоді чітко вказано, що «Виконавець зобов’язується надати Замовнику комплекс консультаційно-інформаційних послуг щодо наявних вакансій з урахуванням професійних даних Замовника; а Замовник зобов’язується прийняти вказані послуги та розрахуватися за них, згідно з цією угодою». Тобто фактично — це угода про надання інформації про вакансії, що існують на ринку праці, за що людина і сплачує 250 гривень. Ця сума теж прописана у документі. Відповідно до нього, ці люди виступили агенцією з працевлаштування, і аж ніяк не роботодавцями. Жодних слів в угоді немає про те, що хтось когось забезпечить роботою.
Коли вас просять заплатити гроші наперед до надання послуг з працевлаштування, — це найголовніша ознака того, що справа «не чиста». Тому до таких випадків юристи радять ставитися із великою засторогою, а краще — йти геть. Бо єдине, що може гарантувати вам виконання ваших прав, — це трудова угода. Зі свого боку нагадуємо, що газета — це засіб масової інформації, який не несе відповідальності за зміст реклами чи приватних оголошень. Тому уважно читайте, аналізуйте і думайте. А шахраї, очевидно, вже поїхали «працювати» в інше місто...