19 СЕРПНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ ПАСІЧНИКА
«Ти солодка, як мед», — люблять говорити чоловіки своїм коханим. «Слова, наче мед», — так приємно чути гарну новину або комплімент. Так чи інакше, із солодким продуктом бджільництва українці здавна пов’язували не лише свої емоції і найкращі порівняння, але й тяжку працю. Невипадково мед називають солодким золотом України — у давнину його обмінювали на золото, срібло, дорогоцінні прикраси та шовк. Мед і віск завжди були справжньою валютою, бо українці здавна уміли виготовляти ці продукти надзвичайно високої якості.
Мені пощастило серед знайомих мати досвідченого пасічника. Більше того, Микола МАРУСЯК — ще й мій колега, журналіст та письменник, котрого добре знають читачі. Кажуть, люди стають схожими на тих, поруч із ким живуть, — ось і від своєї пасіки, на якій трудиться вже 22 роки, Микола Романович успадкував неабияку працьовитість. Він з тих людей, котрі свою роботу ніколи не «вип’ячують», працюють непомітно і плідно. А надто наш Марусяк любить природу: збирає ягоди, трави, гриби, готує з усього того шикарні «закрутки», захоплюється рибальством. Про своє ж захоплення пасічництвом може розповідати багато і цікаво.
— Живуть робочі бджоли, залежно від інтенсивності їхньої праці. Улітку вік робочої бджоли короткий — 35-40 днів. А коли приходить час вмирати, то вона покидає свою сім’ю — повзе від вулика і назавжди прощається з ним… Це словами не передати, просто душа болить. У такі моменти я йду, щоб не бачити.
— Миколо Романовичу, хіба вам у житті замало проблем, щоб ще й долею бджіл перейматися?
— Бджоли, мед — це запорука здоров’я. Існує понад 30 профілактично-лікувальних препаратів бджільництва, які лікують десятки хвороб, якщо вживати їх для профілактики. Зокрема, це — перга, маточне молочко, прополіс, віск. А по-друге, дуже цікаво спостерігати за життям і роботою комах: як вони літають, переносять пилок — це на нервову систему позитивно впливає, заспокоює. Із задоволенням вивчаю поведінку, характер, звичаї, смаки і, навпаки, — те, що ці комахи не люблять.
— Одні тримають корів, інші — акваріумних рибок, а ви вже понад двадцять років маєте пасіку. Скільки вуликів у вашому господарстві?
— Зараз у мене п’ять вуликів — це близько двохсот тисяч бджіл. У середній сім’ї влітку і на кінець медозбору буває 35-40 тисяч робочих бджіл, восени — 20-27, взимку — 10-15, а навесні — 8-13 тисяч. У великих сім’ях влітку кількість робочих бджіл може досягати 80-100 тисяч і більше.
— Це правда, що попри величезну кількість бджіл, — кожна має свій обов’язок у вулику?
— Так, робочі бджоли виконують у вулику усі роботи і, залежно від віку, розподіляють між собою обов’язки. Одні виховують нові покоління, збирають запаси корму, приносять воду, виділяють віск на побудову гнізда, інші — захищають гніздо від ворогів чи нападів бджіл з інших сімей, чистять комірки в стільниках, вентилюють вулик, підтримують у ньому потрібну температуру, заліплюють клеєм (прополісом) щілини. Крім того, керуючись своїми інстинктами, бджоли регулюють роботу матки з відкладання яєць, за потребою змінюють матку і викидають бджолиний розплід. А восени ще й виганяють трутнів.
— Цікаво, що у крихітних бджіл існує повага до одних і, навпаки, зневага до інших членів свого «суспільства». Ви часто помічаєте у вуликах аналогії з людським життям?
— Так, у бджіл і людей багато спільного. Часом здається, що комахи навіть більш раціональні. Медоносні бджоли живуть великими колоніями — сім’ями. Нормальна сім’я складається з однієї розвиненої плідної самиці — матки, й великої кількості недорозвинених самиць — робочих бджіл. Влітку у сім’ї буває різна кількість самців — трутнів. Окремо від сім’ї існувати не можуть ані матки, ані робочі бджоли, ані трутні. Так і серед людей — найкращого результату і у сім’ї, і в роботі можна досягнути гуртом, маючи спільну мету. А ще бджоли, подібно до людей, відокремлюють від себе частину дорослих членів сім’ї, які, оселяючись в іншому місці, засновують нову сім’ю.
— Мабуть, не лише ви досконало вивчили характер мешканців вуликів, а й вони вже добре вас знають. Чи завжди знаходите взаємопорозуміння?
— Ходжу до вуликів у масці та спеціальному маскувальному халаті. Але, якщо у цьому одязі до них підійде інша людина, то вони, звісно, це «смекнуть». Не люблять запахів різних. Наприклад, одеколону, лосьйону чи ароматизованого мила, тому я користуюсь тільки господарським, як йду на пасіку. А ще реагують на алкоголь — якщо «заклав за комір», — не підходь!
Кусають мало, бо, як ти вже сказала, ми добре з ними знайомі (сміється — авт.) Раніше траплялося, що по 25-30 особин кусали одночасно. Буває, рамку витягаєш і причавиш бджолу випадково. А вона, попереджаючи інших, видає спеціальний запах чи звук, тож бджоли летять за неї помститися. Тому треба бути обережним.
— А ви кожен день їх «пораєте»?
— Не менше, ніж раз на тиждень, бо часто турбувати не можна. Адже бджоли раніше жили лише у лісах та дуплах. А тепер, хоч людина й приручила їх, втім інстинкт самозбереження у них залишився неабиякий. Ось чому, коли до вулика підходить кіт чи собака, — бджоли завжди нападають, бо генетична пам’ять спрацьовує — колись по мед до вуликів приходив ведмідь. Тому я ніколи у одязі з хутра чи вовни до бджіл не йду.
— За ким у бджолиних сім’ях цікавіше спостерігати?
— Матка — це матір усього населення бджолиної сім’ї. З її плідних яєць розвиваються робочі бджоли й нові матки. Відкладає вона також і неплідні яйця — майбутніх трутнів. Матки живуть до п’яти років, але після двох років поступово втрачають свою плідність, тому пасічники заміняють їх раніше — як правило, на третій рік. Зауважу, що роблю це завжди із сумом, це як втрачаєш свого друга.
Цікаво, що матки вороже ставляться одна до одної, а дві матки в одній сім’ї не уживаються, одна з них неминуче гине. Буває, що через старість чи інші причини бджоли самі замінюють матку. Тоді у гнізді деякий час живуть дві матки — стара і молода, щойно народжена. Повну свою плідність матка виявляє лише у дружній сім’ї, з великими запасами корму. Без матері сімейства нормальне життя й робота бджіл різко порушується. Перебуваючи довгий час без матки або з неплідною маткою, сім’я обов’язково загине.
— А трутні на щось здатні, окрім того, щоб бути «кавалерами» для маток?
— Трутні не виконують жодної роботи. Їхнє призначення — запліднювати маток. Виплоджуються вони всередині весни і доживають до осені. У цей час бджоли виганяють їх з вулика, і вони гинуть від холоду та голоду. Для запліднення матки на все її життя потрібен тільки один трутень, а їх виплоджується у вулику багато. Та й на виховання одного трутня бджоли витрачають у п’ять разів більше корму, ніж на одну робочу бджолу.
— Чи можете сказати, що, займаючись бджільництвом і споживаючи багато меду, ви та ваші близькі забули про хвороби?
— Мої діти мед не дуже люблять — напевно тому, що багато його вже наїлися, тож споживають лише у разі простуди. А щодо мого здоров’я, то я давно відчув, що споживання меду позначилося на мені позитивно. Бо після участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС здоров’я добряче похитнулося — не було такого місяця, щоб я не хворів. Треба було постійно на масажі ходити, ноги-руки «крутило». Коли почав лікуватися прополісом, то багато проблем минулося. Від чого мед тільки не рятує — відновлює кров, нирки, печінку. Недарма фармацевтичні компанії постійно використовують продукти бджільництва при виготовленні ліків.
Є навіть апітерапія — лікування продуктами бджільництва. Вони добре впливають на обмін речовин, з порушенням якого пов’язано багато хвороб. Навіть повітря вулика, яке виділяє бджолина сім’я, має чудодійні лікувальні властивості — його можна використовувати для інгаляцій. Після смерті, комах використовують для виготовлення цілющих ліків — бджолиний підмор допомагає при варикозному розширенні вен, короткозорості, аденомі, ожирінні, для стабілізації тиску тощо. До речі, дуже помічний цей засіб для чоловіків, котрі мають проблеми у статевому житті.
— Невипадково китайці так довго живуть і працюють — серед їх улюблених ласощів є печиво до чаю, де замість родзинок містяться запечені бджоли. Що ж, дякую вам за розмову, колего. Прийміть вітання від колективу з нагоди Дня пасічника, і нехай бджоли плідно служать усім нам!
— Бажаю усім читачам «Звягеля» споживати мед і не хворіти!