Микола, водій «буса», який перевозив заробітчан із Росії, відчув, що по місту їх «веде» чужа іномарка.
— Вадиме, — звернувся Микола до старшого бригади, який сидів поряд із ним, — нас «ведуть».
— Що? — Вадим струснув головою, проганяючи дрімоту. — Хто «веде»?
— Подивись у дзеркальце.
— Ну і що?
— Вони їдуть за нами вже півгодини. Таке враження, що вони…
— Хочуть нас «бомбанути»? Дурня якась!
— Я так не думаю. Одного разу я вже потрапляв у таку історію. І в цьому ж місті. Та, ніби, й машина знайома.
— І що було?
— Що-що? Пістолети під шию… Коротше, гроші забрали, носи розквасили і злиняли.
Трохи подумавши, Вадим поцікавився:
— У міліцію заявляли?
— А сенс?
— Ти, Миколо, фантазуєш. Ну, було раз. Подумаєш. Все буде о’кей!
— Ну-ну…

«Форд» від «буса» не відставав. Заробітчани занервували.
Вадим спробував заспокоїти земляків:
— Та чого ви, хлопці! Просто вони їдуть у тому напрямку, що й ми!
— А я все-таки так не думаю, — напружено відказав Микола. А відтак дістав мобільний телефон і, набравши «102», повідомив правоохоронців про автомобіль, що їх переслідує.
Міліціянти прийняли повідомлення і, ніби, пообіцяли виїхати на вказаний відрізок дороги.
Вадим почував себе впевнено:
— О, кафешка! Ставай, Миколо! Поповнимо запаси їжі.
— Ну, дивися, щоб ця їжа боком не вилізла.
— Бойовиків надивився? Не переживай, нас цілий десяток!
— І чим ви захищатиметеся? Кельнями?
— І кулаками!
Варто було хлопцям прилаштуватися на стоянці, як із «Форда» вистрибнули четверо бритоголових кремезних молодиків і оточили заробітчан. Один із нападників, звівши курок пістолета «ТТ», скомандував:
— Бігом усі бабки, а то дірок у головах нароблю!
Хлопці враз оціпеніли.
Микола, котрий останній вийшов із авто, підняв руки.
— Ви чого, мужики? Які бабки? Ми тільки їдемо на заробітки.
Той, що з пістолетом, ошкірився:
— Туфту гониш? — І тут-таки сильним ударом кулака в щелепу збив із ніг водія «буса».
Від такої несподіванки заробітчани позадкували, притислися до бокової частини авто. А ще за хвилю нападники пустили в хід бити.
— Бабки! — знову рявкнув той, що з пістолетом.
— Вони в машині, — витерши долонею зі щоки кров, відказав Вадим.
Один із бритоголових підійшов до Вадима і штовхнув його в плечі:
— Іди і збери всю «налічку». І без дурощів.
У салон «буса» заліз один із нападників. Він повивертав усі сумки і пакети. Решта зловмисників перевірили кишені заробітчан. Суму «нашкребли» пристойну —
20 тисяч рублів і 12 тисяч євро.
Микола, з осудом подивившись на Вадима, кинув:
— Ну що, поповнив запаси їжі?
Той тільки сплюнув кров.
І саме в цей момент до кафе під’їхала міліцейська автівка. Четверо оперативників за якусь хвилю обеззброїли злочинців.
А згодом з’ясувалося, що ця бандитська четвірка, двоє з яких були іншої національності, вже два роки «промишляла» на трасі «Київ-Чоп» і грабувала не тільки заробітчан, а й викрадала дорогі іномарки. Тепер їхню долю має вирішити суд.