Несподівано рано розпочалася в цьому році весна. Радісно зустрічали перші погожі дні учні Варварівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. І зустрічали не з порожніми руками — впродовж двох останніх місяців, спільно з батьками і вчителями, діти готувались до відповідального загальношкільного заходу — Свята зустрічі птахів.
Із 1 січня по 30 квітня Київський еколого-культурний центр та Всеукраїнська екологічна організація «Жива планета» проводять Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «День птахів», до участі в якому 18 березня залучився колектив школи. Учні початкових класів під керівництвом класоводів О.П.Забродської і Т.М.Сваренчук виготовили аплікації «Птахи прилетіли!» і «Птах щастя». Хлопці школи, спільно з учителем біології та трудового навчання С.С.Заполовським, змайстрували 7 шпаківень, а вчитель світової літератури О.В.Залізницька провела цікавий інтелектуальний турнір «На крилах весни повертаються птахи ». Цього ж дня підвели підсумки конкурсу учнівських робіт у техніці паперопластики та художнього малюнку.
…І ось перша шпаківня вже на дереві. Діти радіють, уявляють майбутніх мешканців пташиної оселі. До дитячої юрби підійшов односелець і промовив: «Якби і всі дорослі робили більше корисних справ, а не ворогували один з одним!» Цих слів вистачило, щоб діти почали висловлювати свої погляди на сьогодення країни. Ідеї підштовхнули до дій — учителі запропонували дітям висловити свої думки письмово і одержали одностайну згоду. Старшокласники миттєво написали плакат «Ми — за мирну весну!», і всі сфотографувались на згадку. Після того, як остання шпаківня знайшла своє місце, учні 5-9 класів написали твори-мініатюри «Мирна весна 2014 року», уривки з яких вам і пропонуємо.
Кичкирук Іванна: «Мені подобається весна, тому що співають птахи, починають літати метелики, розцвітають проліски.
…Якби я була президентом, то я б заборонила війни. Я не хочу, щоб мій тато і брат поїхали на війну. Я — за мир».
Корман Катерина: «Я хочу, щоб у нашій країні був мир, щоб кожної весни прилітали птахи. Я не хочу, щоб тата забрали на війну.
Ми сьогодні вішали біля школи шпаківні, нам було дуже весело, ми фотографувалися, і всі посміхалися. Я не хочу, щоб люди плакали за своїми рідними. Я — за мирну Україну».
Підкаура Дарина: «Я люблю весну, люблю, коли співають птахи. Але мені не подобається те, що відбувається в країні сьогодні. Здається, що навіть птахи не так співають…
Я дуже хочу, щоб всі люди могли їздити на море. А ще — щоб всі чоловіки були у своїх рідних селах і містах, разом зі своїми дітьми. Я — за мир!»
Скрицька Юлія: «…Я хочу, щоб наші люди не були байдужими.
Ми сьогодні на шкільному подвір’ї вішали шпаківні. Я хочу, щоб так було завжди: щоб поверталися птахи додому, щоб світило сонечко, щоб всі були разом. Ми сьогодні були щасливі».
Підкаура Владислав: «…Я мрію, щоб у нашій країні не було кровопролиття, не було смертей, щоб не було війни. Я хочу, щоб весною прилітали птахи, бо без пташок веселої весни не буде».
Жижевський Едуард: «Я за те, щоб в Україні не сталося братовбивчої війни, щоб люди жили мирним життям.
Я дуже хочу, щоб наші шпаківні кожної весни зустрічали пташок, щоб пташки співали. Я за те, щоб весна була прекрасна».
Кізюк Амадей: «Сьогодні, 18 березня, я повісив шпаківні разом зі своїми однокласниками для того, щоб до нас, у село Варварівку, прилетіли пташки і завели пташенят, які на наступний рік знову сюди повернуться. Але наш час, на жаль, мирним не назвеш, є загроза, що мого батька заберуть на війну… Не має миру — немає й життя… 45 хвилин тому я був на уроці історії — яка ж колись була велика і могутня Київська Русь!»
Мастеренко Ангеліна: «…Я хочу мирної весни. Я хочу їздити на море в Крим. Я не хочу, щоб гинули люди, які відстоюють свої права.
Найгарніша країна — це наша рідна Україна. Я мрію, щоб наша країна залишалася єдиною державою. Я вірю в те, що скоро все буде добре, будуть лунати лише щасливі українські пісні, а ще — будуть щебетати птахи. Я — за мирну та єдину Україну!»
Медецька Валентина: «Я хочу, щоб наша країна завжди процвітала, була гарною і спокійною, щоб завжди співали птахи, цвіли квіти, щоб світило сонце, а ми милувалися цією красою».
Котвіцька Ангеліна: «Я дуже люблю весну і хочу, щоб співали пташки, щоб у нашій країні був мир. Я так не хочу, щоб у Криму розпочалася війна, адже це — сльози, страждання, муки… Я не хочу, щоб мого рідного братика забрали на війну.
…Моя родина дуже непокоїться з приводу останніх подій у нашій державі. Ми віримо, що все вирішиться мирно, і ми сім’єю зможемо поїхати влітку до Криму».
Сподіваємося, що бажання учнів, мрії дітей будуть почуті дорослими, і цьогорічна весна залишиться мирною, а ми, громадяни України, будемо чути спів весняних птахів та щасливий дитячий сміх. Весни і миру тобі, Україно!
Більше інформації про цей захід, а також багато інших ви можете знайти на шкільному сайті: varvarivkazosh@ukr.net