Літературна сторінка
ПОЕТИЧНИЙ ГОЛОС ІЗ РОСІЇ
Здравствуйте! Посылаю вам новые свои стихотворения из украинского цикла. Дай Бог,чтобы в Украине успешно завершилась антитеррористическая операция против преступных сепаратистов-«колорадов». Между прочим, российское руководство, которое сейчас строит из себя супермиротворцев, в Чечне не очень-то церемонилось с мирными жителями и восстанавливало свою территориальную целостность, невзирая на многочисленные жертвы. Так что Украина, являющаяся субъектом международного права, имеет все основания защищать свой суверенитет и единство без оглядки на лицемерное негодование и «поучения» Эрэфии. Всего вам доброго! Стойкости и крепости духа! Слава Украине!
УКРАИНСКИЕ ПОВСТАНЦЫ
Ох, не зря раскричались вороны!
Знать, предчувствуют падаль они.
Покидаем опять свои схроны —
Наступают горячие дни.
Ждёт нас скоро кровавая жатва.
Будь что будет, и Бог нам судья!
Свята наша единая клятва:
Бить проклятых, себя не щадя.
Мы — солдаты Степана Бандеры.
Что фашисты нам, что москали...
Ничего нет сильней нашей веры
И любимей родимой земли.
Мы идём на врагов, смерти в жерло.
Пусть погибнем за рiдну свою.
Україна, вона ще не вмерла.
I до зустрiчi, друзi, в раю!
У КИЄВІ НА МАЙДАНІ
У Києві на Майдані
Повстали студенти,
Викладачі, депутати,
Абітурієнти.
Кров з людей пили роками
Та ще й обікрали,
Януковичі кляті,
Захарченки й Кожари.
Збудували в Межигір’ї
Палаци й басейни,
Вертолітні майданчики,
Ходи підземельні.
Золотії унітази,
Крани в позолоті,
А в гаражах — «мерседеси»,
Яхти у затоці.
На майдані звірі кляті
У народ стріляли,
Роздягали, поливали,
Волю не зламали.
Пшонки юнаків судили
З лікарень тягали,
Катували, мордували,
До тюрем кидали.
«Правий сектор» не відступив
Назад ані кроку,
І палали барикади,
«Бетеери» збоку.
І прийшов кінець катюзі —
Довелось тікати,
Золото у валізи
Прийшлось пакувати.
Зняли його з президента
Люди із Майдану,
І шукають, щоб судити
Катюгу-тирана.
І полягла Сотня кращих
За правду, за волю,
Не забуде Україна
Героїв ніколи.
І лунає над Майданом
Пісня стоголоса:
Ще не вмерла Україна,
Бо ми не здамося!
ВИ НЕ ЗАБУТІ, ВИ ДЛЯ НАС — ЖИВІ!
Мій прадід Федір в 45-тім
Вернувсь додому із Берліну,
Здобувши орден Слави на війні.
Він збудував в селі для нас хатину
На пра-пра-прадіда землі.
Весною ластівки до неї прилітають,
Будують гнізда для маленьких діток,
Та тільки шкода, що в природі —
Для них коротке літо.
Спасибі, діду, Вас я пам’ятаю,
І на могилі голову схиляю до землі,
Бо в цій хатині нині проживають
Онуки Ваші й правнуки малі.
Шкода, що не змогла я розпитати,
Яка була жорстока та війна,
Але моя вина лиш в тому —
Коли дідусь ще жив, то я була мала.
Тепер я знаю, Ви для нас трудились
В тяжкі післявоєннії роки.
У Бога Ви для нас просили
Здоров’я, миру й щастя на віки!
Шануймось, друзі,
Шануймо маму й тата,
Шануймо рідну землю
І батьківську хату,
Де родились, вчилися ходити,
Юність зустрічали, й почали любити.
Українку горду — чарівну дівчину
Й землю нашу рідну, Батьківщину.
Єднаймось, друзі,
Єднаймось Схід і Захід,
Зберімось разом в українській хаті.
Із рушниками, барвінком і калиною,
Зберімось разом єдиною родиною,
Що гордо зветься Україною.
І за столом із пишним короваєм
Пісень вкраїнських во славу заспіваєм.
Зберімо усі «за», а не всі «проти»
Й беремося друзі до звитяг, роботи.
Й незалежно від чинів чи партій
Єднаймось друзі, бо ми цього варті.
Крокуймо в ногу разом, а не по одинці,
І будьмо, будьмо, будьмо українці!
О Боже, дай сили й терпіння
Прожити в теперішній час,
Щоб чистим лишилось сумління
І віри вогонь не погас.
Не тільки в єдиного Бога,
А віри в порядність, добро,
Щоб світлою була дорога,
Щоб зникли неправда і зло.
Щоб не потопити у крові
Прийдешню ясну зорю,
Щоб жити у мирі й любові
Про це тебе, Боже, молю.
ПЛАЧЕ УКРАЇНА
У тяжкому горі
Плаче Україна.
Не одна матуся
Поховала сина.
Плаче Україна,
Плачуть брати, сестри,
Бо не може серце
Болю перенести.
І коли сиджу я,
Ці рядки верстаю,
У самого сльози
З жалю навертають.
І за що страждаєм?
За яку провину?
І хто надіслав цей
Немир на Вкраїну?
Чом не жити мирно?
Чому ворогуєм?
Люди просять миру,
А влада не чує.
Дружби в нас немає,
Стріляєм брат-брата
Куди дівся розум,
Україно-мати?
Вкраїні не гідні
Чужі настанови,
Краще жити в дружбі
В сім’ї вільній, новій.
Дай нам, Боже, миру,
Хай єдність вернеться,
Бо ми все воюєм —
Європа сміється.
Просим з-за кордону
Поміч в живій силі,
Невже українці
Так світу не милі?
Нерозумні «діти»,
Просим — зупиніться,
Щоб просить чужинців
Бити Українців?
Біль наша нестерпна,
Прикра до нестями,
Що ж ти натворила,
Україно-мати?
Навіщо зганьбили
Націю країни,
Мали б розвиватись,
А творим руїни.
Хто гідно оцінить
Таку поведінку.
Боже, поможи нам
І постав оцінку.
Здравствуйте! Посылаю вам новые свои стихотворения из украинского цикла. Дай Бог,чтобы в Украине успешно завершилась антитеррористическая операция против преступных сепаратистов-«колорадов». Между прочим, российское руководство, которое сейчас строит из себя супермиротворцев, в Чечне не очень-то церемонилось с мирными жителями и восстанавливало свою территориальную целостность, невзирая на многочисленные жертвы. Так что Украина, являющаяся субъектом международного права, имеет все основания защищать свой суверенитет и единство без оглядки на лицемерное негодование и «поучения» Эрэфии. Всего вам доброго! Стойкости и крепости духа! Слава Украине!
УКРАИНСКИЕ ПОВСТАНЦЫ
Ох, не зря раскричались вороны!
Знать, предчувствуют падаль они.
Покидаем опять свои схроны —
Наступают горячие дни.
Ждёт нас скоро кровавая жатва.
Будь что будет, и Бог нам судья!
Свята наша единая клятва:
Бить проклятых, себя не щадя.
Мы — солдаты Степана Бандеры.
Что фашисты нам, что москали...
Ничего нет сильней нашей веры
И любимей родимой земли.
Мы идём на врагов, смерти в жерло.
Пусть погибнем за рiдну свою.
Україна, вона ще не вмерла.
I до зустрiчi, друзi, в раю!
Александр БЫВШЕВ, Россия, Орловская обл., пос. Кромы
У КИЄВІ НА МАЙДАНІ
У Києві на Майдані
Повстали студенти,
Викладачі, депутати,
Абітурієнти.
Кров з людей пили роками
Та ще й обікрали,
Януковичі кляті,
Захарченки й Кожари.
Збудували в Межигір’ї
Палаци й басейни,
Вертолітні майданчики,
Ходи підземельні.
Золотії унітази,
Крани в позолоті,
А в гаражах — «мерседеси»,
Яхти у затоці.
На майдані звірі кляті
У народ стріляли,
Роздягали, поливали,
Волю не зламали.
Пшонки юнаків судили
З лікарень тягали,
Катували, мордували,
До тюрем кидали.
«Правий сектор» не відступив
Назад ані кроку,
І палали барикади,
«Бетеери» збоку.
І прийшов кінець катюзі —
Довелось тікати,
Золото у валізи
Прийшлось пакувати.
Зняли його з президента
Люди із Майдану,
І шукають, щоб судити
Катюгу-тирана.
І полягла Сотня кращих
За правду, за волю,
Не забуде Україна
Героїв ніколи.
І лунає над Майданом
Пісня стоголоса:
Ще не вмерла Україна,
Бо ми не здамося!
Любов МАЦАК
ВИ НЕ ЗАБУТІ, ВИ ДЛЯ НАС — ЖИВІ!
Мій прадід Федір в 45-тім
Вернувсь додому із Берліну,
Здобувши орден Слави на війні.
Він збудував в селі для нас хатину
На пра-пра-прадіда землі.
Весною ластівки до неї прилітають,
Будують гнізда для маленьких діток,
Та тільки шкода, що в природі —
Для них коротке літо.
Спасибі, діду, Вас я пам’ятаю,
І на могилі голову схиляю до землі,
Бо в цій хатині нині проживають
Онуки Ваші й правнуки малі.
Шкода, що не змогла я розпитати,
Яка була жорстока та війна,
Але моя вина лиш в тому —
Коли дідусь ще жив, то я була мала.
Тепер я знаю, Ви для нас трудились
В тяжкі післявоєннії роки.
У Бога Ви для нас просили
Здоров’я, миру й щастя на віки!
Лілія СМОРЖОВА, учениця 7 кл. Піщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
* * *
Шануймось, друзі,
Шануймо маму й тата,
Шануймо рідну землю
І батьківську хату,
Де родились, вчилися ходити,
Юність зустрічали, й почали любити.
Українку горду — чарівну дівчину
Й землю нашу рідну, Батьківщину.
Єднаймось, друзі,
Єднаймось Схід і Захід,
Зберімось разом в українській хаті.
Із рушниками, барвінком і калиною,
Зберімось разом єдиною родиною,
Що гордо зветься Україною.
І за столом із пишним короваєм
Пісень вкраїнських во славу заспіваєм.
Зберімо усі «за», а не всі «проти»
Й беремося друзі до звитяг, роботи.
Й незалежно від чинів чи партій
Єднаймось друзі, бо ми цього варті.
Крокуймо в ногу разом, а не по одинці,
І будьмо, будьмо, будьмо українці!
* * *
О Боже, дай сили й терпіння
Прожити в теперішній час,
Щоб чистим лишилось сумління
І віри вогонь не погас.
Не тільки в єдиного Бога,
А віри в порядність, добро,
Щоб світлою була дорога,
Щоб зникли неправда і зло.
Щоб не потопити у крові
Прийдешню ясну зорю,
Щоб жити у мирі й любові
Про це тебе, Боже, молю.
Ганна ПЕРВОЦВІТ
ПЛАЧЕ УКРАЇНА
У тяжкому горі
Плаче Україна.
Не одна матуся
Поховала сина.
Плаче Україна,
Плачуть брати, сестри,
Бо не може серце
Болю перенести.
І коли сиджу я,
Ці рядки верстаю,
У самого сльози
З жалю навертають.
І за що страждаєм?
За яку провину?
І хто надіслав цей
Немир на Вкраїну?
Чом не жити мирно?
Чому ворогуєм?
Люди просять миру,
А влада не чує.
Дружби в нас немає,
Стріляєм брат-брата
Куди дівся розум,
Україно-мати?
Вкраїні не гідні
Чужі настанови,
Краще жити в дружбі
В сім’ї вільній, новій.
Дай нам, Боже, миру,
Хай єдність вернеться,
Бо ми все воюєм —
Європа сміється.
Просим з-за кордону
Поміч в живій силі,
Невже українці
Так світу не милі?
Нерозумні «діти»,
Просим — зупиніться,
Щоб просить чужинців
Бити Українців?
Біль наша нестерпна,
Прикра до нестями,
Що ж ти натворила,
Україно-мати?
Навіщо зганьбили
Націю країни,
Мали б розвиватись,
А творим руїни.
Хто гідно оцінить
Таку поведінку.
Боже, поможи нам
І постав оцінку.
Петро АЛЕКСІЙЧУК
Коментарі відсутні