Звягельське провалля: висновки науковців
Уже давно серед мешканців м. Звягеля ширяться чутки, що стару частину міста, особливо — в районі замку і прилеглої до неї із заходу території, пронизує густа мережа підземних ходів. Містяни згадували, що у різних куточках міста неодноразово виникали провали, а в деяких із них навіть відкривалися проходи до підземель. Нерідко розповіді містян про провали доповнювалися новими чутками. Зокрема, що ці ходи ведуть від замку та старого міста на досить велику відстань, і не лише до Корця, а навіть до Варшави. Вважали, що деякі з них доволі великі, ними можна було проїхатися возом або каретою, запряженими кіньми. У підземеллях міста ховали коштовності, скарби або зброю тощо. А що ми насправді знаємо про ці підземелля?
Слід визнати, що знання про підземелля Звягеля здебільшого базуються на чутках та переказах, і рідко — на тому, що ми бачили власними очима — власне провали. Лише вузьке коло найбільш допитливих робили спроби проникнути до них і зібрати за досить короткий час хоча б якусь корисну інформацію. Адже ці об’єкти, доволі цікаві в історичному плані, як не прикро, досить швидко засипали. Чому? Провали, як правило, виникали у людних місцях, вони руйнували дорожнє покриття, заважали руху людей і транспорту, становили певну небезпеку. А тому цю проблему дуже швидко намагалися ліквідувати, навіть незважаючи на те, що підземелля являли значний інтерес для краєзнавців та науковців.
Ще один чинник, завдяки якому ми про звягельські підземелля майже нічого не знаємо: всі вони ніколи фахово ніким не досліджувалися. А про роботи, які проводили місцеві аматори, нічого не відомо, інформація закрита для доступу і досі, на жаль, не оприлюднена.
Поява провалу в історичній частині міста завжди викликає деякий резонанс, підвищує інтерес до цих маловідомих пам’яток минувшини і спонукає до їх досліджень. От і цього разу звягелян сколихнула новина, що 7 квітня у центрі міста, після рясних злив, утворилося нове провалля (Рис. 1), у глибині якого виявлено прохід до підземної споруди (Рис. 2). Досить швидко, незважаючи на погодні умови, місце провалу оточили допитливі містяни, від молодого до похилого, зробили селфі на фоні провалу, а інформаційний простів укотре наповнився різними чутками про таємничі звягельські підземелля. Згодом комунальники, за участю місцевих волонтерів та краєзнавців, почали розчищати місце провалу.
Мені також вдалося побувати у Звягелі, і, на прохання директора Звягельського краєзнавчого музею О.М. Жовтюк, провести попередній огляд місця знахідки, з результатами якого хочу поділитися. У статті також використані матеріали спостережень знаного звягельського краєзнавця В.С. Ваховського, за що йому велика вдячність.
Провал розташований у центральній історичній частині міста, на південний схід від західного торця п’ятиповерхового житлового будинку на площі Лесі Українки, 3.
На момент огляду місце провалу за допомогою важкої техніки було розчищено на глибину 2,67-2,87 м від рівня сучасної поверхні (Рис. 3).
Підземна споруда проходить у межах проїжджої частини, витягнута із південного заходу на північний схід із невеличким ухилом у напрямку до території давнього замку та будівлі Палацу культури. Споруда складається із трьох приміщень: двох кімнат та одного коридору (Рис. 4). Загальна довжина підземної споруди становить близько 15-16 м.
Кімната №1. Прохід до кімнати виявлено у західній частині провалу. В плані неправильної підпрямокутної форми із трицентровим коробовим склепінням, завдовжки 0,78-0,84 м, завширшки 1,19-1,35 м.
Стіни вимурувані цеглою і камінням, а склепіння — камінням. Кімната в плані прямокутної форми з еліптичним склепінням, завдовжки 5,5-5,6 м, завширшки 4,05-4,16 м, заввишки від рівня сучасної долівки 1,17-1,67-1,70 м. Загальна площа — близько 23,29 кв. м (Рис. 5).
У західній частині кімнати по боках стіни, з краю — неглибокі ніші прямокутної форми, завширшки 0,58-0,64 м (Рис. 6, 1). Посередині кімнати прохід, завширшки 1,26 м, засипаний битою цеглою, яка заповнює чверть кімнати і, очевидно, має продовження у західному напрямку. У верхній частині помітні залізні приладдя з штифтами, на які підвішували двері (Рис. 6, 2).
У південній частині кімнати, у двох місцях, у верхній частині стіни виявлені глибокі вентиляційні вікна-продухи, розташовані від рівня підлоги на висоті 0,82 м. У плані — квадратної форми: заввишки 0,27-0,30 м, завширшки 0,32-0,34 м, глибиною понад 1,84-1,90 м. Канали прокладені у грунті по діагоналі під кутом близько 30-45 градусів і зверху зовні опускаються в бік кімнати (Рис. 7).
Кімната №2. Провал утворився якраз на місці кімнати. Тягнувся від кімнати №1 через короткий перехід у східному напрямку. В планіпрямокутної форми, завдовжки 2,70-3,36 м, завширшки 3,05 м, висота збереженої частини — близько 1,30-1,55 м.
Загальна площа кімнати становить близько 13,97 кв. м. Нижня частина кімнати засипана землею, грунт вологий. Глибина від рівня сучасного дорожнього покриття 2,67-2,85 м.
Стіни у нижній частині прямі, вимурувані камінням. Склепіння напівсферичне, вимуруване камінням, повністю зруйноване. У закутках із західної сторони стіни частково обмуровані цеглою (Рис. 8).
Коридор. Приміщення у вигляді коридору примикає до східної стінки кімнати №2 і тягнеться у східному напрямку (Рис. 9). Засипане перемішаною землею темно-сірого кольору з включенням цегли, каміння, відсіву і щебеню. Іноді трапляються уламки гнилої або згорілої деревини. Коридор видовжений, у плані прямокутної форми, завдовжки 5,20-5,75 м, завширшки 1,97 м, заввишки 1,30-1,55 м.
Загальна площа становить близько 11,32 кв. м. Південна стіна нерівна, а дещо заокруглена (Рис. 10). Східна частина завершується тупиком, тут стіна глуха. Стіни вимурувані цеглою, а місцями камінням. Склепіння напівсферичне, повністю зруйноване.
Під час виїмки грунту в північній стінці коридору виявлено 2 ніші, розташовані на різних рівнях. Перша, майже на рівні долівки, залягала на глибині 1,86 м від рівня сучасної поверхні. Вона мала в плані прямокутну форму із лучковим склепінням, заввишки 0,82 м, завдовжки в глибину 0,60-0,70 м, завширшки, 0,84-0,90 м (Рис. 11, 1). Друга із півциркульним піднятим склепінням дещо вище, залягала на глибині 0,99 м від рівня сучасної поверхні (Рис. 11, 2), заввишки 0,83 м, завдовжки 1,30 м, завширшки 0,66 м. У північній частині коридору в стіні зверху виявлено нішу №3 із лучковим склепінням, завдовжки в глибину 0,40 м, але, на відміну від двох інших, вона наскрізна. Ззовні її пе-
рекриває кам’яний фундамент іншої споруди, що примикала до підземелля зі східної сторони (Рис. 11, 3).
Східна стіна коридору глуха. У північно-східній частині коридору виявлено прохід прямокутної форми, завдовжки 1,28 м, завширшки 1,50 м із східцями, що круто піднімаються до верху. Східці цегляні завширшки 0,25-0,26 м. Очевидно, що це вхід до підземної споруди (Рис. 12).
Під час огляду споруди та виймання грунту упродовж 8-11 квітня робітники, волонтери і місцеві краєзнавці зібрали у межах провалу фрагменти вінець, стінок і денець гончарного посуду (Рис. 13, 1), уламок керамічної труби (Рис. 13, 2), уламки фаянсових і порцелянових (Рис. 13, 3), скляних (Рис. 13, 4-6) та залізних (Рис. 13, 7) виробів, кістяної пряжки (Рис. 13, 8), уламки згорілої деревини (Рис. 13, 9) і кістки тварин (Рис. 13, 10).
Знахідки різночасові, але не виходять за межі ХVIII — 60-х років ХХ ст. На денцях окремих пляшок можна побачити клейма виробників, переважно радянських часів. Одна із них, більш рання, датується орієнтовно 1926 р., інша з клеймом РСЗ — 1966 р. тощо.
При цьому необхідно відзначити, що більшість знахідок до підземної споруди переважно потрапила зверху разом із засипкою під час проведення земляних робіт. До періоду створення та функціонування підземної споруди вони ніякого відношення не мають.
Виходячи із матеріалів огляду, можна попередньо припустити, що споруда має побутово-господарчий характер і є льохом, але незвичайної конструкції. Для більш точного визначення характеру підземної споруди, часу її виникнення і періоду функціонування необхідно провести кваліфіковані дослідження із залученням різних фахівців: археологів, істориків, геологів, спелеологів та архітекторів. Отримані дані дозволять значно розширити знання про цікаві й маловідомі сторінки з історичного минулого Звягеля.
Нам розповідають про звягельські підземелля. Але хто їх бачив? Лише чутки, легенди, перекази і все. А тут — той самий випадок, коли можемо не лише побачити, але й доторкнутися і відчути подих звягельської минувшини.
Безсумнівно, підземна споруда представляє певний науковий інтерес для вивчення історії, культури і побуту звягелян на рубежі нового і новітнього часів, про що майже нічого невідомо.
До речі, переважна більшість містян, які побували на місці провалу, висловили думку щодо необхідності її збереження з можливістю її подальшого облаштування, відвідування та огляду. На мою думку, виявлена підземна споруда має бути збережена, законсервована, а після досліджень музеєфікована і включена до переліку туристичних об’єктів, як складова система підземних споруд старого Звягеля. А подальші історичні та археологічні дослідження звягельського замку і навколишньої території (у межах старого міста) закладуть основи для створення історико-археологічного заповідника «Стародавній Звягель», який стане отим туристичним магнітом, що відкриє Звягель для усього світу і позитивно вплине на подальший розвиток міста.
Слід визнати, що знання про підземелля Звягеля здебільшого базуються на чутках та переказах, і рідко — на тому, що ми бачили власними очима — власне провали. Лише вузьке коло найбільш допитливих робили спроби проникнути до них і зібрати за досить короткий час хоча б якусь корисну інформацію. Адже ці об’єкти, доволі цікаві в історичному плані, як не прикро, досить швидко засипали. Чому? Провали, як правило, виникали у людних місцях, вони руйнували дорожнє покриття, заважали руху людей і транспорту, становили певну небезпеку. А тому цю проблему дуже швидко намагалися ліквідувати, навіть незважаючи на те, що підземелля являли значний інтерес для краєзнавців та науковців.
Ще один чинник, завдяки якому ми про звягельські підземелля майже нічого не знаємо: всі вони ніколи фахово ніким не досліджувалися. А про роботи, які проводили місцеві аматори, нічого не відомо, інформація закрита для доступу і досі, на жаль, не оприлюднена.
Поява провалу в історичній частині міста завжди викликає деякий резонанс, підвищує інтерес до цих маловідомих пам’яток минувшини і спонукає до їх досліджень. От і цього разу звягелян сколихнула новина, що 7 квітня у центрі міста, після рясних злив, утворилося нове провалля (Рис. 1), у глибині якого виявлено прохід до підземної споруди (Рис. 2). Досить швидко, незважаючи на погодні умови, місце провалу оточили допитливі містяни, від молодого до похилого, зробили селфі на фоні провалу, а інформаційний простів укотре наповнився різними чутками про таємничі звягельські підземелля. Згодом комунальники, за участю місцевих волонтерів та краєзнавців, почали розчищати місце провалу.
Мені також вдалося побувати у Звягелі, і, на прохання директора Звягельського краєзнавчого музею О.М. Жовтюк, провести попередній огляд місця знахідки, з результатами якого хочу поділитися. У статті також використані матеріали спостережень знаного звягельського краєзнавця В.С. Ваховського, за що йому велика вдячність.
Провал розташований у центральній історичній частині міста, на південний схід від західного торця п’ятиповерхового житлового будинку на площі Лесі Українки, 3.
На момент огляду місце провалу за допомогою важкої техніки було розчищено на глибину 2,67-2,87 м від рівня сучасної поверхні (Рис. 3).
Підземна споруда проходить у межах проїжджої частини, витягнута із південного заходу на північний схід із невеличким ухилом у напрямку до території давнього замку та будівлі Палацу культури. Споруда складається із трьох приміщень: двох кімнат та одного коридору (Рис. 4). Загальна довжина підземної споруди становить близько 15-16 м.
Кімната №1. Прохід до кімнати виявлено у західній частині провалу. В плані неправильної підпрямокутної форми із трицентровим коробовим склепінням, завдовжки 0,78-0,84 м, завширшки 1,19-1,35 м.
Стіни вимурувані цеглою і камінням, а склепіння — камінням. Кімната в плані прямокутної форми з еліптичним склепінням, завдовжки 5,5-5,6 м, завширшки 4,05-4,16 м, заввишки від рівня сучасної долівки 1,17-1,67-1,70 м. Загальна площа — близько 23,29 кв. м (Рис. 5).
У західній частині кімнати по боках стіни, з краю — неглибокі ніші прямокутної форми, завширшки 0,58-0,64 м (Рис. 6, 1). Посередині кімнати прохід, завширшки 1,26 м, засипаний битою цеглою, яка заповнює чверть кімнати і, очевидно, має продовження у західному напрямку. У верхній частині помітні залізні приладдя з штифтами, на які підвішували двері (Рис. 6, 2).
У південній частині кімнати, у двох місцях, у верхній частині стіни виявлені глибокі вентиляційні вікна-продухи, розташовані від рівня підлоги на висоті 0,82 м. У плані — квадратної форми: заввишки 0,27-0,30 м, завширшки 0,32-0,34 м, глибиною понад 1,84-1,90 м. Канали прокладені у грунті по діагоналі під кутом близько 30-45 градусів і зверху зовні опускаються в бік кімнати (Рис. 7).
Кімната №2. Провал утворився якраз на місці кімнати. Тягнувся від кімнати №1 через короткий перехід у східному напрямку. В планіпрямокутної форми, завдовжки 2,70-3,36 м, завширшки 3,05 м, висота збереженої частини — близько 1,30-1,55 м.
Загальна площа кімнати становить близько 13,97 кв. м. Нижня частина кімнати засипана землею, грунт вологий. Глибина від рівня сучасного дорожнього покриття 2,67-2,85 м.
Стіни у нижній частині прямі, вимурувані камінням. Склепіння напівсферичне, вимуруване камінням, повністю зруйноване. У закутках із західної сторони стіни частково обмуровані цеглою (Рис. 8).
Коридор. Приміщення у вигляді коридору примикає до східної стінки кімнати №2 і тягнеться у східному напрямку (Рис. 9). Засипане перемішаною землею темно-сірого кольору з включенням цегли, каміння, відсіву і щебеню. Іноді трапляються уламки гнилої або згорілої деревини. Коридор видовжений, у плані прямокутної форми, завдовжки 5,20-5,75 м, завширшки 1,97 м, заввишки 1,30-1,55 м.
Загальна площа становить близько 11,32 кв. м. Південна стіна нерівна, а дещо заокруглена (Рис. 10). Східна частина завершується тупиком, тут стіна глуха. Стіни вимурувані цеглою, а місцями камінням. Склепіння напівсферичне, повністю зруйноване.
Під час виїмки грунту в північній стінці коридору виявлено 2 ніші, розташовані на різних рівнях. Перша, майже на рівні долівки, залягала на глибині 1,86 м від рівня сучасної поверхні. Вона мала в плані прямокутну форму із лучковим склепінням, заввишки 0,82 м, завдовжки в глибину 0,60-0,70 м, завширшки, 0,84-0,90 м (Рис. 11, 1). Друга із півциркульним піднятим склепінням дещо вище, залягала на глибині 0,99 м від рівня сучасної поверхні (Рис. 11, 2), заввишки 0,83 м, завдовжки 1,30 м, завширшки 0,66 м. У північній частині коридору в стіні зверху виявлено нішу №3 із лучковим склепінням, завдовжки в глибину 0,40 м, але, на відміну від двох інших, вона наскрізна. Ззовні її пе-
рекриває кам’яний фундамент іншої споруди, що примикала до підземелля зі східної сторони (Рис. 11, 3).
Східна стіна коридору глуха. У північно-східній частині коридору виявлено прохід прямокутної форми, завдовжки 1,28 м, завширшки 1,50 м із східцями, що круто піднімаються до верху. Східці цегляні завширшки 0,25-0,26 м. Очевидно, що це вхід до підземної споруди (Рис. 12).
Під час огляду споруди та виймання грунту упродовж 8-11 квітня робітники, волонтери і місцеві краєзнавці зібрали у межах провалу фрагменти вінець, стінок і денець гончарного посуду (Рис. 13, 1), уламок керамічної труби (Рис. 13, 2), уламки фаянсових і порцелянових (Рис. 13, 3), скляних (Рис. 13, 4-6) та залізних (Рис. 13, 7) виробів, кістяної пряжки (Рис. 13, 8), уламки згорілої деревини (Рис. 13, 9) і кістки тварин (Рис. 13, 10).
Знахідки різночасові, але не виходять за межі ХVIII — 60-х років ХХ ст. На денцях окремих пляшок можна побачити клейма виробників, переважно радянських часів. Одна із них, більш рання, датується орієнтовно 1926 р., інша з клеймом РСЗ — 1966 р. тощо.
При цьому необхідно відзначити, що більшість знахідок до підземної споруди переважно потрапила зверху разом із засипкою під час проведення земляних робіт. До періоду створення та функціонування підземної споруди вони ніякого відношення не мають.
Виходячи із матеріалів огляду, можна попередньо припустити, що споруда має побутово-господарчий характер і є льохом, але незвичайної конструкції. Для більш точного визначення характеру підземної споруди, часу її виникнення і періоду функціонування необхідно провести кваліфіковані дослідження із залученням різних фахівців: археологів, істориків, геологів, спелеологів та архітекторів. Отримані дані дозволять значно розширити знання про цікаві й маловідомі сторінки з історичного минулого Звягеля.
Нам розповідають про звягельські підземелля. Але хто їх бачив? Лише чутки, легенди, перекази і все. А тут — той самий випадок, коли можемо не лише побачити, але й доторкнутися і відчути подих звягельської минувшини.
Безсумнівно, підземна споруда представляє певний науковий інтерес для вивчення історії, культури і побуту звягелян на рубежі нового і новітнього часів, про що майже нічого невідомо.
До речі, переважна більшість містян, які побували на місці провалу, висловили думку щодо необхідності її збереження з можливістю її подальшого облаштування, відвідування та огляду. На мою думку, виявлена підземна споруда має бути збережена, законсервована, а після досліджень музеєфікована і включена до переліку туристичних об’єктів, як складова система підземних споруд старого Звягеля. А подальші історичні та археологічні дослідження звягельського замку і навколишньої території (у межах старого міста) закладуть основи для створення історико-археологічного заповідника «Стародавній Звягель», який стане отим туристичним магнітом, що відкриє Звягель для усього світу і позитивно вплине на подальший розвиток міста.
О. ТАРАБУКІН,
старший науковий співробітник
відділу досліджень
Житомирського обласного
краєзнавчого музею
Коментарі відсутні