Служба у справах дітей міської ради, спільно з кримінально-виконавчою інспекцією, відділом кримінальної міліції у справах дітей, організувала та провела 10.12.10, в рамках Всеукраїнського тижня правових знань, екскурсію-ознайомлення в Житомирську установу виконання покарань №8 з профілактичною метою для підлітків, котрі перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, а також для тих, хто грубо порушує дисципліну, з метою ознайомлення з умовами утримання ув’язнення в місцях позбавлення волі, де засуджені відбувають покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Навіщо учням «дорослі університети?».
Екскурсію відвідали 14 дітей, з них 10 — мають умовне засудження. Хотілося викликати на відверту розмову хлопців та дівчат, котрі були учасниками такої незвичайної екскурсії. Хоча, зрозуміло, що важко розраховувати на відверту бесіду, адже у розмовах зі своїми ровесниками неповнолітні не будуть до кінця відвертими та щирими. Суто хлоп’яче прагнення «помалюватись» перед однолітками неодмінно дається взнаки. Адже там, на волі, «друзі» розповідали, що тюрма — це красиво, що саме тут і починається справжнє життя з «понятіями», «підтримкою братанів», «общаком».
Після завершення екскурсії, я сподіваюсь, що всі неповнолітні зрозуміли — насправді ж тут одразу втрачаєш себе. Стаєш людиною з «біркою» на грудях — і все крутиться довкола неї. Твоє слово, твоє бажання нічого не значить. Весь твій інтерес полягає в тому, щоб жодного разу протягом дня не порушити режим: о шостій піднятись, о десятій — відбій. Дозвілля?.. Так, воно є, але лише за розкладом, і прогулянка лише одна година на добу, під небом у «клітинку», і лише під пильним оком вартового. Там не потрібен мобільний телефон — просто нікому буде дзвонити… Після того, як попадаєш на зону, всі друзі «пропадають»…
Зі слів колишнього «зека», Василя, він уже відсидів десять років… Тепер усе частіше новобранцями установи стає так звана «пепсі-кола» — вчорашні школярі, учні ПТУ. Зазвичай, це ті неповнолітні, котрі «сіли на наркотичну голку» або пристрастились до алкоголю ще змалку. Саме тоді вони починають свій кримінальний шлях… І до повноліття, відколи «світить» їм уже доросла «колонія», не рідко стають справжніми «відморозками», які ігнорують навіть неписані злодійські закони. Відсутність моральних гальм і життєвого досвіду «компенсують» показною агресією та жорстокістю, суцільним «пофігізмом» як до себе, так і до оточуючих.
Із особистих вражень одного із учасників екскурсії: «… відразу не сподобались величезна брама із особливим скреготом і грати… Пройшовши в середину, — відчув різкий неприємний запах. Від побаченого, від того, як відбувають покарання ув’язнені в камерах, ще більше полюбив свою маленьку кімнату вдома. Повертатись до цієї установи, навіть на екскурсію, — не бажаю. Про побачене обов’язково розповім друзям, застережу… Ризикувати власною свободою, молодістю — не варто. Буду жити так, щоб ніколи не дихати тим повітрям, що за гратами».
Вищезгадана екскурсія проводилась як застережний профілактичний захід. Перед підлітками, котрі мають умовне засудження вперше і, можливо, востаннє, відкрились ворота тюрми через годину після того, як вони туди потрапили...