НА ТИМОШЕНКА ТАТУСІ ЗРОБИЛИ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ДІТЕЙ
Вони дуже класні. Усміхнені, завзяті, молоді й амбіційні — такі сім’ї є прикладом для інших, бо від свого батьківства вони отримують максимум задоволення. Їм пощастило один з одним, а родзинка цих молодих родин — татусі-вигадники. Саме вони зробили на вулиці Тимошенка ексклюзивний дитячий майданчик, що й привернув нашу увагу.
Кажуть, чоловіки — це дорослі діти. Мабуть, тому вони знають про дитячі бажання навіть більше, аніж мами. І якщо вже беруться втілювати їх у реальність, — виходить здорово.
— Як з’явилася ідея? Наробили дітей — тепер маємо їх забавляти, — дотепно жартує татко Олександр КОРНІЙЧУК. — На цьому місці росли дерева, а ми вирішили зробити майданчик із гойдалками для малечі. Тепер дуже зручно: з балкона можна за ними спостерігати, малятам є де погратися. Коли ж починали, — старші сусіди казали: навіщо це робити, у нас же в дворі дітей немає!?... А ми продемонстрували: і діти є, і бажання зробити свій двір кращим.
Вони не просто спорудили гірку чи гойдалку, а «вдихнули» у зроблене ідейну свіжість та креатив. На столику із пеньочками-стільцями посміхається яскраве жовте сонечко, гойдалки розмальовані у білі хмаринки, а серця в отворах на гірці є уособленням почуття, яке й стало рушійною силою у втіленні простих та водночас супероригінальних задумів.
— Діти із сусідніх будинків приводять до нас своїх друзів та батьків на екскурсії, — додає інший татусь — Олександр НІКОНЧИК. — Тому майданчик треба розширяти, у нас багато ідей ще є. Щойно з’являється можливість придбати фарбу чи матеріал — знаходимо їм застосування.
Ідей у «вусатих нянь» справді багато. «Скажіть лише, в якій країні нам жити, аби втілити усе, що є в голові?», — задали вони питання нам із фотокореспондентом. Мабуть, в іншій країні треба жити. Або жити в цій і розраховувати на себе — як усі свідомі батьки і роблять... А якщо у житті ще залишається місце на творчість, то не все у нас так погано. Зрештою, кому ж прикрашати нашу Україну, як не нам?
— У самих, чесно кажучи, душа радіє, що змогли організуватися і зробили місце для відпочинку наших дітей, — зізнається Віктор ГОРОДОВ.
«У нас — найкращі діти, найкращі дружини, найкращий двір!» — із цією авторитетною заявою не можна не погодитися. Бо одна справа чути це від жінок — берегинь сімейного вогнища, — а інша — від чоловіків-годувальників, у котрих за безліччю справ, від яких залежить добробут родини, далеко не зажди знаходиться час на сентименти. Тим паче приємно, що ці татусі любов до своїх сімей не лише не вважають за сентименти, але й яскраво демонструють.