Рівно сорок років тому, мов з пташиного гнізда, розлетівся наш 10-Б ЗОШ №9 у далекий вирій. Скільки доріг про­йдено за ці чотири десятки літ? Скільки змін (радісних і сумних) відбулося у долі кожного з нас? А як хотілося зустрітися, погомоніти, пригадати наші найкращі шкільні роки? Та все якось не складалося…


І ось, нарешті, ми знову у рідній дев’ятій, у тій же класній кімнаті на другому поверсі, де для нас відбувся останній урок. І цей довгоочікуваний і такий хвилюючий, як і п’ятдесят (!) років тому, розпочала наша вельмишановна перша вчителька Ганна Петрівна Ушомирська. Як і далекого 1962-го, вона попросила кожного розповісти про себе. І наші коротенькі звіти за ці півстоліття, відколи уперше сіла за шкільну парту, нагадували своєрідні відповіді про виконання домашнього завдання. А вчителька, яку нерідко називали другою мамою, із задоволенням високо оцінювала наші досягнення.
Приємно, що всі однокласники гідно прожили ці роки, не осоромили честь рідної школи, досягли неабияких життєвих успіхів. Так, наприклад, Валентина Вручинська, навчалася у ВУЗі, багато років сумлінно відпрацювала квитковим касиром на залізничній станції, має дорослого сина, онучку. Залізничниками також стали Леонід Колчук та Юрій Оржихівський, теж мають гарні сім’ї, відзнаки за добросовісну працю. А Валентина Галицька закінчила інститут зв’язку і все життя трудиться в Росії, там же створила сімейне вогнище. Лариса Загоруйко і Микола Сімон, які закохалися ще у школі, давно одружилися, мають двійко діток і стільки ж онуків. Валентина Косянчук прибула аж з Полтави, там має сім’ю, працює бібліотекарем. Василь Горбовський — досвідчений вчитель фізичного виховання у нашому районі, має прекрасну сім’ю. Люда Косянчук продовжує працювати в одній з установ Рівного, а Таня Молчанова — бібліотекар у Маковицях. Тоня Мержиєвська — перукар ТОВ «Чарівниця», один з організаторів нашої зустрічі. Валя Мельник багато років пропрацювала на сільмаші, має дорослого сина. Автору цих рядків пощастило отримати фах журналіста у Київському університеті та вчителя-історика — у ­Луцькому, створити дружню сім’ю, виховати двох майже дорослих синів…
На ювілейну зустріч також завітали наші дорогі педагоги Г.І.Орловська — наш класний керівник, яка тепер мешкає у Вінниці, а також А.Г.Гутовська та О.Д.Нарольський. А вчитель біології і класний керівник у 5-8 класах В.Т.Марусяк зателефонувала і тепло привітала з Харківщини, де живе.
Директор ЗОШ №9 В.К.Мельник теж прийшов нас привітати, розповів про сьогодення рідної школи, її успіхи, проблеми.
На жаль, так швидко і непомітно минули години нашої зустрічі. За щемливими спогадами, враженнями ми й не зогледілися, як настав теплий вересневий вечір. І так не хотілося прощатися, як і того червневого ранку, коли стрічали народження нового дня і свого дорослого життя на правому березі Случі. Скільки води збігло в ній за ці роки? І як добре, що, незважаючи на різні життєві обставини, ми знову побували в атмосфері шкільного дитинства і юності, мов з джерела напилися цілющої води, набралися натхнення і оптимізму. А на останок пообіцяли рідній 9-й і своєму 10-Б зустрітися через рік. До нових вражень, друзі!