З 1 квітня підвищена ціна за газ. Підвищена різко, загалом до кінця року — більш, як утричі. Люди тихо панікують.
Поки нових квитанцій ще нема, то є час спокійно розібратися у ситуації і спробувати відповісти на питання: «як так сталося?» і «з чого платити?».
Давайте все-таки погодимося, що газ, оскільки за нього треба платити, — це такий самий товар, як і будь-який інший. А отже, він підкоряється законам купівлі-продажу. А вони — як закони життя, яке не обдуриш. Коли товар купують чи виробляють за одну ціну, а продають його утричі дешевше, то різницю, хоч-не-хоч, треба покрити. Тобто, коли йдеться про газ, держава Україна має в когось гроші забрати і доплатити продавцю. В кого їх забирають? У всіх потрохи. Занизили зарплату бюджетникам, завищили ціну на інші товари, не підвищили пенсії, позичили за кордоном, зекономили на школах чи дорогах, підвищили податки. Тобто, держава ці гроші забирає в українських громадян. А з кого ж іще їй брати? Не з німців же.
Ці забрані і доплачені за газ гроші є, по суті, субсидіями. До 1 квітня ці доплати розподілялися між усіма, хто споживав газ. Тобто, усі громадяни — і ті, у кого дохід 2 тисячі, і ті, у кого 200 тисяч, — платили за газ менше, ніж він коштує насправді. А тепер — найцікавіше. Ви думаєте, що оскільки в Україні незаможних людей більше, ніж заможних, то їм більше дісталося від держави?
Світовий банк (міжнародна фінансова організація, яка видає кредити) досліджував, що відбувається в Україні з ціною на газ. Виявляється, якщо взяти 20% найбіднішого і 20% найбагатшого населення України, то на найбідніших припадає 16% субсидій за газ, 10% — за опалення і 13% — за газ і опалення. А найбагатшим дістається 23% субсидій за газ, 34% — за опалення і 27% — за газ і опалення. Багатші люди споживають більше газу, а отже отримують більше субсидій. Економіст Мар’ян Заблоцький наводить ще один цікавий розрахунок. Типова українська сім’я із трьох осіб, яка проживає в квартирі, спалює до 300 кубів газу на рік. А елітний будинок на 500 квадратних метрів спалює близько 20 тис. кубів, з яких половина — це опалювання басейну. При цьому тарифи на газ для тих, хто спалює понад 6 тис. кубів газу на рік, втричі вищі, ніж для малих споживачів — 3,6 грн. за куб проти 1,2 грн. І ось що у підсумку: ті, що в квартирі сплатили 355 грн., ті, що з басейном — 72 900 грн.
Але реальна вартість спожитого «квартирантами» газу — 2 670 грн., «басейниками» — 178 000 грн. Тобто, держава за перших доплатила 2 315 грн., а за других — 105 100 грн. Ви не забули, що держава доплачувала за газ із зібраних з усіх нас грошей? Тобто, ви теж платили за обігрів чужого басейну.
Уявіть собі, що у магазин раптом завезли дешеві яйця (скажімо, 10 грн./десяток), ну, от таке диво трапилося, і ви вирішили витратити на них усі свої вільні 100 грн., бо коли ще трапиться така дешевизна. Йдете до магазину, а яєць залишився всього один десяток, усі інші скупив якийсь багатій. У нього ж вільних не сотня, як у вас, а кілька тисяч. В підсумку ви, купивши тільки один десяток дешевих яєць, через тиждень змушені йти на базар купляти дорогі, а багатій буде півроку розкошувати дешевими яйцями. З дешевим газом абсолютно так само: у кого грошей більше, той і більше виграє від дешевизни.
Якщо ви вже згодні, що низькі тарифи на газ вигідні не вам, а тому, у кого будинок з басейном, то залишається, мабуть, головне питання: як бути далі? Власник басейну якось викрутиться, а тим, у кого зарплата 2-3 тисячі, — з чого платити?
По-перше, потрібно не соромитися, не лінуватися, не лякатися бюрократичної тяганини і оформити персональну субсидію. Прем’єр-міністр Яценюк заявив, що уряд вже зібрав для цього 24 млрд. грн. З новими цінами на газ субсидія більше не витрачатиметься на обігрів басейну. Тож вистачить усім, хто не має басейну, а має лише невелику зарплату.
По-друге, треба нарешті усім нам всерйоз братися до економії: утеплювати житло, ставити лічильники, економно витрачати світло, воду, газ. Бо сьогодні ми, бідні українці, витрачаємо їх набагато більше, ніж багаті німці чи французи. Так, не звикли ми економити, але доведеться звикати, якщо хочемо розбагатіти.
І останнє. Давайте не повертати до влади тих, хто знову зманюватиме нас «дешевизною для всіх», видурюючи таким чином голоси на виборах, щоб потім, діставшись влади, витрачати наші гроші на обігрів чужих басейнів. Вибір зроблено, і тепер кожен за свої басейни платитиме сам. Це справедливий шлях, і не варто з нього звертати, як би важко попервах нам не було.