Поминання 46/2015
12 листопада — 5 років, як перестало битися серце дорогої нам людини — Івана Уляновича ЛЯХОВИЧА Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що поряд з нами тебе нема. Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний сон. Вічно сумуючі дружина, діти, внуки |  |
7 листопада минуло 5 років, як пішов з життя директор міської друкарні — Володимир Федорович ІВАНЧЕНКО Світла пам’ять про Вас — завжди в наших серцях. Нехай свята земля береже Ваш вічний спокій. Царство Небесне і вічна пам’ять. Колектив друкарні |  |
19 ноября — 2 года светлой памяти Владислава Брониславовича ТОДОРОВИЧА Папа никогда не умирает, просто рядом быть перестаёт… Иногда пытаюсь я представить, будто просто далеко живёт… Будто можно отправить ему письма, рассказать, как я его люблю. Только ждать ответ — уже бессмысленно. Там, где папа, писем больше нет… Папа никогда не умирает, просто рядом быть перестаёт… Ангелом меня сопровождает, а любовь его всегда живёт! |  |
12 ноября — 8 лет потери мужа и отца — Василия Адамовича ШУЛЯКА Тебя уж нет, а мы не верим, в душе у нас ты — навсегда. И боль свою от той потери не залечить нам никогда. От жены, детей, внуков |  |
Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи… 15 листопада минає рік, як раптово обірвалося життя дорогого чоловіка, батька, дідуся — Степана Олександровича СІМЕНІШИНА Ти пішов від нас назавжди, залишивши біль, печаль у наших серцях. Життя — єдина мить, для смерті — вічність ціла. Де взяти стільки слів, щоб висловити нашу тугу, де взяти стільки сліз, щоб виплакати горе… Спливають дні, минає час, а біль непоправної втрати не стихає в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі. Любимо, пам’ятаємо. Сумуючі дружина, діти, внуки |  |
Остался в памяти прекрасной и святой Вячеслав Антонович ВЕРЕМЕЕВ Уходят далеко от нас любимые, Вечно скорбящие жена, дочери, внуки |  |
16 ноября — 2 года без тебя, наш любимый Анатолий Николаевич ВАКУЛЬЧУК Закрыв глаза, ищу тебя, из памяти мгновенья вырывая. Твою улыбку в сердце бережно храня, твоим советам лишь теперь внимая. И вновь из глаз покатится слеза, предательски доказывая слабость. Я буду вновь в толпе искать тебя, звонок твой ждать, — а что ещё осталось… Твой образ вновь приходит в моих снах, мне говорят, тебя не отпускаю. И пусть весь мир кричит, что время лечит, а я леченье это презираю!.. Помним, любим, скорбим… Любящие жена, дочери, зять и внучка |  |
17 листопада — 40 днів, як пішла з життя дорога нам людина — Галина Кіндратівна БАБКІНА Пішла від нас ти дуже рано, ніхто не міг тебе спасти, на серці лиш глибока рана, прости, ріднесенька, прости. Вічно сумуючі діти, онуки і вся родина |  |
12 листопада — 40 днів, як немає з нами дорогої нам людини — Олександра Івановича РУБЛЮКА Немає тебе, рідненький, скільки не клич — лише печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Царство Небесне тобі. Вічно сумуючі дружина Люба, донечка Валерія та син Діма |  |
16 листопада — рік, як немає з нами любої матусі — Галини Василівни ПРИСЯЖНЮК Якби могла ти довше жити, — були б щасливі внуки й діти, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі мати. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство тобі Небесне, наша рідненька. Вічно сумуючі діти, онуки і вся рідня |  |
13 листопада минає 40 днів світлої пам’яті коханого чоловіка, люблячого сина і батька, турботливого зятя, надійного і безвідмовного друга, дорогої нам людини — Миколи Анатолійовича КРАВЧУКА Коли погляд твій погас і серце перестало битись, — цей день найтяжчим став для нас, і ми не можем з цим змиритись. У розквіті віку твого молодого навіки закрилися очі твої, залишили смуток, біль серця і сльози, а в пам’яті нашій — ти вічно живий. Перестало битися Твоє добре серце, у котрому вистачало тепла для усіх. Ти пішов із життя, залишив нас у розпачі, дім став пусткою, а життя втратило свої барви. Не можемо уявити, що Ти ніколи не усміхнешся… Скільки б не минуло часу, а Ти завжди будеш поряд із нами, і пам’ять про Тебе ніколи не згасне у наших серцях. Хай над Твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози, пам’ять про Тебе. Хай земля буде Тобі лебединим пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне. Нехай вітер тебе заколише. Ніжну пісню співають пташки. Спи спокійно — ми будем молитись за спасіння твоєї душі. Сумуючі дружина, сини, мама, рідні, близькі, друзі |  |
12 листопада — 40 днів, як передчасно пішов з життя Олександр Іванович РУБЛЮК Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти. На серці лиш глибока рана, прости, ріднесенький, прости. Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Такого рідного, святого, такого доброго, як ти, такого щедрого вже нам ніколи не знайти. Спи спокійно, нехай печаль і наші сльози не тривожать твій вічний сон. Земля тобі хай буде пухом і Царство Небесне. Сумуючі тато, мама, брати, сестра та їхні сім’ї |  |
15 листопада — 40 днів, як не стало нашої дорогої матусі і бабусі — Анни Павлівни ГАРБАРЧУК Словами не висловити, сльозами не виплакати наше горе. Тепло твоєї душі і сонце посмішки завжди будуть разом з нами. Спочивай з миром! Вічна пам’ять! Вічно сумуючі діти та онуки |  |
15 листопада — 4 роки світлої пам’яті Сергія Анатолійовича ГОРДІЙЧУКА з села Пилиповичі Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Вічно сумуючі батько, брат, племінник Дмитро та всі рідні |  |
Коментарі відсутні