Серед інфекційних захворювань менінгококова інфекція вважається однією з найбільш підступних та небезпечних інфекцій. Реєструється у всіх країнах світу, але найбільш високий рівень захворюваності — в країнах Африки, особливо — центральній та західній частинах (так званий, «менінгітний пояс»). Щороку в світі реєструють близько 500 тис. випадків менінгококової інфекції, з яких майже 50 тис. — летальних. Попри те, що рівень захворюваності на цю інфекцію є відносно невисоким, порівняно з іншими інфекціями, летальність від неї становить близько 10%. У людей, які перенесли менінгококову інфекцію, можуть виникати такі тяжкі ускладнення як глухота, епісиндром, затримка фізичного і розумового розвитку, необхідність ампутації кінцівок.
Рівень захворюваності серед дітей — вище, аніж серед дорослих. Випадки захворювань трапляються протягом усього року, але найбільше — в зимовий та весняний період. Групу ризику складають діти з 6-місячного віку до 5-річного віку, проте захворіти можна в будь-якому віці.
Збудник захворювання (менінгокок, Neisseriameningitis) — нестійкий у зовнішньому середовищі, при низькій температурі він гине через 1-2 години; при обробці дезінфектантами — через декілька хвилин. Механізм передачі — повітряно-крапельний. Інкубаційний період становить від 2 до 10 днів. Передумови до виникнення захворювання — тісний постійний контакт людей у замкнених приміщеннях, висока температура та вологість повітря, психічне та фізичне перенавантаження, а також — переохолодження організму.
Перші симптоми захворювання — неспецифічні, встановити достовірний діагноз, коли захворювання тільки починається, дуже важко. При потраплянні менінгокока на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів у більшості випадків захворювання не виникає, збудник осідає на слизових із виникненням у подальшому бактеріоносійства. Носії збудника становлять загрозу для незаражених людей. У 10-15% після потрапляння збудника на слизові, внаслідок зниження захисних сил організму, виникає менінгококовий назофарінгіт, прояви якого аналогічні проявам звичайної застуди: підвищення температури тіла, нежить, біль у горлі та інше. Надалі при сприятливому збігу обставин для менінгокока він може потрапити у кров із розвитком менінгокококемії, а при подоланні гемато-енцефалічного бар’єру — потрапити в мозок із розвитком менінгіту та менінгоенцефаліту. Перебіг генералізованих форм менінгококової інфекції вкрай важкий, із високим ризиком летальності.
У 2015 році в Житомирській області зареєстровано 12 випадків захворювань дітей на менінгококову інфекцію, 5 дітей померло (3 дитини — у віці до 1 року, 2 дитини — від 1 до 3 років). У Новоград-Волинському районі серед підлітків (15-17 років) зареєстровано 1 випадок менінгококової інфекції, в 2014 році випадків не було.
Небезпечні симптоми, при виникненні яких слід негайно звернутися за медичною допомогою:

• на фоні ГРВІ виникає інтенсивний головний біль у поєднанні з нудотою та блювотою;


• різке і значне підвищення температури тіла, біль у м’язах і т.п.;


• порушення свідомості (сонливість, в’ялість);


• судоми;


• монотонний плач дитини без зупинки («мозковий крик»);


• висип на тілі, а особливо — геморагічний у вигляді зірочок, не зникаючий при натискуванні.

Неспецифічна профілактика полягає в наступному: особливо маленькі діти мають бути максимально обмежені від контакту з великою кількістю людей (громадські місця, відвідування магазинів, громадський транспорт і т.п.); часте провітрювання приміщень, де перебуває дитина, вологе прибирання не менше 2 разів на добу; при кашлі або чханні — використання одноразових серветок із подальшою їх утилізацією; ретельне та часте миття рук; санування хронічних захворювань носоглотки; своєчасне звернення за медичною допомогою.
Для специфічної профілактики менінгококової інфекції у дітей із 2-річного віку використовується 2 типи вакцин: менінгококова вакцина А+С та вакцина менцевакс. Вакцини можна придбати за власний кошт в аптечних установах.