Новоград-волинський спортсмен-гирьовик Олександр Дідовець знову поповнив свою колекцію медалей і нагород, здобутих на змаганнях найвищого рівня. На чемпіонаті світу з гирьового спорту серед ветеранів (довгий цикл), що проводився 20-21 лютого у литовському містечку Рокишкис, звягельський силач тричі підіймався на «срібну» сходинку п’єдесталу пошани. Дві медалі спортсмен здобув у особистому заліку, ще одну — у командному.
Олександр Дідовець суперничав у віковій групі 55-59 років. Його головним конкурентом за перемогу став спортсмен із Латвії, котрий за 10 хвилин зумів виконати вправу 70 разів. Результат звягельчанина — 61 підйом гир, а відтак — друге місце.

— Підсумковим місцем я задоволений, а от показаним результатом — не дуже. Втім, для всього є пояснення. Можливо, я не встиг у повній мірі відновити свої фізичні кондиції після попередніх змагань, що відбулися всього тиждень тому. Можливо, дався взнаки тривалий переїзд, — прокоментував свій виступ на чемпіонаті світу одразу після повернення на батьківщину Олександр Дідовець.
Отже, одна «срібна» медаль — у залік чемпіонату світу, друга — з турніру, що проводився паралельно, традиційного литовського Кубка землеробів-2009. Третю нагороду спортсмен здобув у командній естафеті. За умовами естафети у складі кожної команди брали участь по п’ять спортсменів: троє чоловіків виконували класичний поштовх гир, ще один — ривок гир, жінка — теж ривок. На все це команді давалося 10 хвилин. Тому естафета минула доволі динамічно. Найкраще впоралася із завданням збірна Росії. Українці посіли друге командне місце, Латвія — третє.
Загалом же на цей чемпіонат світу прибули представники семи країн. Окрім вищеназваних, були ще спортсмени із Литви, Естонії, Білорусі й Польщі. Позначилася фінансова криза — саме через відсутність коштів не всі кращі гирьовики й не з усіх країн змогли долучитися до участі в турнірі. Проте, це аж ніяк не відбилося на гостинності організаторів, які зуміли влаштувати гарний прийом і провести змагання на високому рівні.
Як розповів далі Олександр Дідовець, приємні враження в нього залишилися не тільки від турніру, а й від відвідин Литви та Білорусі, територією якої спортсмени їхали на змагання. Різниця не на користь нашої країни, на жаль, починає відчуватися одразу після перетину кордону — у сусідів і дороги якісніші, і узбіччя чистіші… Але це вже тема зовсім іншої історії.