Комунальники огородили місце провалу парканом, проте містян сюди тягнуло магнітом. Люди знову почали обговорювати байки й перекази про «підземні ходи, що ведуть до Корця, якими нібито можна було проїхати навіть на підводі». А дехто взагалі казав, що підземелля можуть тягнутися ледве не до… Варшави!

Словом, затяжні зливи, на які вже ось котрий тиждень нарікають звягеляни, посприяли тому, що древній Звягель привідкрив одну зі своїх таємниць. І, схоже, туристична привабливість міста, про яку так багато говорять місцеві чиновники, але на ділі вона залишає бажати кращого, зросла в рази.

— Я був у підземному приміщенні. Зафіксував його розміри, — прокоментував подію «Звягелю» місцевий краєзнавець, викладач політехнічного коледжу Віктор Ваховський. — Маю свою думку, однак серед краєзнавців є декілька версій, які протирічать одна одній. Висновок один — річ унікальна. Її, поза всяким сумнівом, слід зберегти і на її основі «розкрутити» старий Звягель. Як зараз модно казати — наш новий туристичний магніт. Я би сказав — магнітище. І це без перебільшення.

Віктор Ваховський професійно вивчає історію Новограда-Звягеля тривалий час.

— Є декілька фото цього місця за різні роки. На мій погляд, це — лише мала частинка великого, яке можна відкрити, розкопуючи місцевість далі (у бік фортеці і в бік вул. Шолом Алейхема). Такі великі об’єкти не могли зробити звичайні міщани і купці, які жили в нашому Звягелі. Проглядаються старіші і новіші елементи конструкції. Старіші — на вапняковому розчині. А це вже цікаво, — поділився міркуваннями краєзнавець.

— У торцевій стіні є прохід в інше приміщення (кімнату), однак вхід у наступну кімнату завалений цеглою, яку закидали зверху, найвірогідніше, у провалля. Цей завал легко розчистити, однак слід розширити зону огородження зверху. Бо під час дослідження завалу зверху стояла автівка, і був великий ризик, що машина частково може просісти у провал.

Версія 1: це — фундамент одноповерхового будинку, який було демонтовано під час реконструкції площі (приблизно 1971-1972 роки, коли на площі звели Палац культури) і стали  формувати нові обриси площі.

Версія 2: будинок Кіршона двоповерховий, який стояв на розі вулиць Шкільна-Соборна (нині — Шолом Алейхема-Шевченка).

Версія 3: підземелля ратуші.

— Усі три версії мають право на життя і потребують аналізу та краєзнавчих суперечок. Тобто, кожен викладає свою версію і підкріплює своїми аргументами. Інші провалля необхідно було спочатку дослідити, а потім вже засипати чи не засипати, — коментує Віктор Ваховський.

Переважно, провали були виявлені під час інтенсивної забудови міста в 1960-1980-х роках, — стверджують старожили. У той період було виявлено і підземні ходи, а не лише погреби і підвали будинків. Але радянська влада надто утаємничувала такі артефакти. Тому й слідів підземель не було зареєстровано у пресі.

— Одне скажу: ходи вели від центра міста на околиці, — продовжує Віктор Ваховський. — Напевне, для втечі у випадку взяття міста ворогом. І виходили вони в непримітних місцях (ярах, чагарниках). Про підземний хід до Корця — то, на мій погляд, було занадто дорого для городян або володаря міста. Хоча, якщо хочеш жити, то будеш далеко і глибоко копати. На те вони й підземні ходи, щоб про них ніхто не знав і куди ведуть — не здогадувався.

Однак, уже й у новітній історії міста траплялися випадки, коли в центральній частині утворювалися провалля. Зокрема, про такі події писала газета «Звягель». У липні 2017 року провалився тротуар по вулиці Шевченка, неподалік від храму. Тоді, за свідченням робітників, які усували наслідки надзвичайної ситуації, глибина ями сягала двох метрів і навіть виднілися залишки цегляної кладки. Проте, на носі були «Лесині джерела», і тодішні керівники органів місцевого самоврядування прийняли рішення негайно провалля засипати й закласти бруківкою (на цьому місці досі видніється яма, яка перетворюється на велику калюжу під час дощів).

У листопаді того ж 2017 року провалля утворилося по вулиці Соборності — на тротуарі поблизу входу до Скверу слави. Що цікаво, коли провалля засипали (а тоді знову було прийнято рішення не досліджувати історію, а просто засипати), то знайшли цікавий артефакт — німецьку флягу 1941 року.

Тодішній директор «Шляхрембуду» Юрій Юсипець приніс знахідку в редакцію.

— Прикметно, що фляга не порожня. Якщо її потрусити, то всередині чути плюскіт деякої кількості рідини. Якої саме — нехай це залишається таємницею, — Юрій Григорович вирішив не відкривати ємкість.

«Вона мені не належить. Вона є частиною історії міста. Тому хочу почути думки громади, куди краще віддати знахідку на зберігання», — розповів тоді Юрій Юсипець.

Додамо, що фляга виконана в дерев’яному корпусі, під яким, вочевидь, алюміній. На це натякає напис (якщо правильно розгледіли літери, адже фляга, самі розумієте, не нова): «Ritter. Aluminium». Нижче — літери «DR.G.M.». Ще нижче — цифра 41, взята в коло. На корку вибито напис: «ЕSВ40».

Що стосується самого провалля (вул. Соборності, листопад 2017 року), то воно вмістило чотири «КамАЗи» землі.

«Спільними зусиллями управління житлово-комунального господарства та екології та управління культури і туризму Звягельської міської ради досліджуємо випадкове провалля з метою вивчення знахідки та облаштування як нового туристичного об’єкту. Попередньо маємо ознаки відношення об’єкту до пам’ятки історії місцевого значення. Проводимо геомагнітне сканування та продовжуємо вивчати знахідку», — поінформував громаду начальник управління культури і туризму Звягельської міської ради Олександр

Широкопояс.

Пізніше начальник управління повідомив, що до Звягеля запросили на дослідження археолога, представника Національного інституту археології України, старшого наукового співробітника Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександра Тарабукіна. Попередньо оцінили знахідку періодом 16-18 століття (можливо, й більш раннього, але, щоб це встановити — потрібні подальші дослідження).

«Упродовж двох тижнів отримаємо офіційний експертний висновок Національного інституту археології України, за результатами експертизи виявлених та взятих на дослідження об’єктів. Археолог Олександр Тарабукін запевнив, що знахідка має історичну та культурну цінність, рекомендував продовжити археологічні розкопки», — прокоментував подію в Фейсбуці Олександр Широкопояс.

— Для туриста легенди створюють, щоб гроші платив. Не дарма кажуть, що турист — людина, яка платить гроші, щоб її обдурили. Легенди, загадки, утаємничення. Приклад — тунель кохання. Достатньо було гарної назви і локації, щоб народ «поперло», — прокоментував Віктор Ваховський.

Можливо, тепер і в нас нарешті буде своя легенда. Бо лише на бренді «Леся Українка» досі місту не вдавалося заробити великих грошей.

Фото управління

культури і туризму
Звягельської міської ради