ПРОГРАМА КАНДИДАТА В ПРЕЗИДЕНТИ
Народе мій! Терплячий мій народе! Електорат! Тобто, вибачте, на слові. Заразився. У тій раді, знаєте, з ким поведешся… Але я хотів сказати: шановні мої виборці! Я — Тимоха Незким. Обіцяю: коли оберете мене президентом, поліпшити ваше життя так, як ніхто до цього не обіцяв! До того ж, я, на щастя, почав бачити і чути, і я знаю, як вам, мої дорогі виборці, сьогодні нелегко живеться. Кажуть, що вибори можуть не відбутися. Брехня! Відбудуться! Скинемося і проведемо компанію! Чи кампанію? Та яка, зрештою, різниця. Головне, що ви догнали, про що я кажу.
Ідемо далі. Маю план. В смислі — не косяк, а план роботи. Та влада має піти. На неї треба покласти кінець. Маю прийти я. Красти не дам. Больних вилікую (знаю рецепт). Усіх пересаджу. Невинних помилую. Потім зроблю так, щоб нас знову стало п’ятдесят два мільйони. Зроблю, бо я ще не старий! Правда, куди ми їх, ті п’ятдесят два мільйона, потім діватимемо? Але головне настругать, прирост здєлать, а там світ на землі широкий.
Наступний крок. Жорстко боротимуся з бідними. Всіх зрівняю… з цим, як його, з правами. Щоб всі були рівними. Як тростини! Але я маю стояти вище. Коли стану президентом. Так заведено в світі. Бо коли до нас, наприклад, приїде президент з іншої країни, то щоб він міг розлічити, хто є хто. А розлічивши, міг вести там всякі державні діла. Та й усі не можуть бути там, де буду я. Де буду я. А та-ам де я, там сама-а журба-а... Вибачте, щось пригадалося. З пісні, вроді. Таке буває в мене. Хоча й не пив сьогодні. Але це добре, коли людина весела. Жити буде веселіше.
Крокуємо далі. Усім поверну заощадження, ще й зверху дещо накину.
Село. Моє рідне село. Село треба рятувати… Кги-кги-кги… Вибачте, так десь щось сперло, що не стерпів...
Що там далі? Ага! Значно збільшу соціальні виплати і допомоги. Вдвічі, ні, втричі підніму заробітні плати, пенсії… пенсії — у п’ять разів! Нехай люди поживуть на старість. Махнуть у круїз по світу. Не все ж нам… Кгм!
Наступний крок. За першу народжену дитину для породіллі не пошкодую сто тисяч гривень! За дві — триста! За три — п’ятсот і мерседес!!! А за приріст п’яти чи шести мільйонів… Ну, про це визначимось трохи пізніше, коли я стану президентом. Бо хтось робить, а хтось працює…
Економіка. Хто, як не я, найкраще сьогодні розбирається в структурі світової економіки? Кгм. Невже це я сказав? Бачте, я не тільки веселий, а ще й розумний! То ж діла будуть. Але хочу вас, мої шановні електоратівці, чи то пак, виборці, чи то пак, любий мій народе, попередити. Якщо під час агітації довірені особи моїх опонентів заманюватимуть вас кілограмом якоїсь нещасної крупи — не вірте їм. То пастка! Я дам по два кіло! Дам і по дві маски. Про всяк випадок. Щоб потім не казали, що ми не були готові. Як наші попередники. Наробили галасу, а потім, як-то кажуть, як голі по бані бігали.
Добігалися. Дообіцялися. А Україні обіцянки не потрібні. Я голосую за Тимоху Незким! Я йому вірю! Виберіть його! Тобто, мене! Вибери мене, вибери мене! Птиця щастя, йо-кале-мене! Кгм… Вибачте, знову понесло. Але це від щастя. Бо я бачу, що ви мене таки виберете. А коли виберете, то всім буде кльово!
До виборів, мій електорат! Народ! Виборець!