2010-ий — рік по-особливому футбольний. Ще б пак — рік чемпіонату світу. Але що поробиш — це футбольне свято не для нас, українців. І навіть не для тих із нас, хто по старій дружбі переживає за збірну Росії. У цьому часовому проміжку ми де в чому таки стали братніми народами. Братами по нещастю, якщо дозволите.
«Вболіваймо за наших хлопців!», — закликають рекламні ролики по телебаченню. Та ж ми уболівали! Але все пішло не так — зіграли наші хлопці, як погані танцюристи.
Ось за такими невтішними розмірковуваннями про місце українського футболу у світі раптово спалахнула думка — як усе поправити. А що, як нам позичити з десяток бразильських легенів? Що їм, бразильцям, шкода? У них же щороку мов з неба падають плеяди кудесників м’яча. Бразильська збірна — вона ж не безрозмірна: усіх в основний склад не запхнеш. І що їм там на південно-американських пляжах нудьгувати. А в нас у пригоді стануть — дивись, і допоможуть відмити футбольну ганьбу в очах уболівальників матінки-Європи.
Отож, орієнтовний план дій для футбольних функціонерів. Крок перший: відрядження до Бразилії та інтенсивний пошук підходящих кандидатур. Крок другий: вербування, обіцяння «золотих гір», підготовка до переїзду на нову батьківщину. Крок третій: дорогою до нової батьківщини годувати майбутніх нових українців лише салом із часником. Щоб просякали любов’ю до краю, що невдовзі стане їм рідним. А ще бажано зразу ж показати сніг (можна навіть штучний) — нехай звикають, тут їм не тропіки.
Крок четвертий (один із ключових): аби світова футбольна спільнота нічого не запідозрила, миттєво змінити бразильцям прізвища на корінні українські. Приміром, був Рональдо — став Рональденко. Був Фернандіньо — тепер зватиметься Фернандійчук. Ну й так по всіх пройтися — щоб комар носа не підточив.
Єдина біда — серед бразильців не так багато гарних воротарів. Але й тут можна викрутитися. На місце голкіпера призначити стару діву років так під п’ятдесят. У неї, без сумніву, є досвід так довго захищати ворота в недоторканості.
Ну ось, здається, рецепт футбольного щастя готовий. А, головне, що на Євро-2012 справжньої збірної Бразилії не буде. І в цьому наш шанс. Якщо за два роки яка інша країна цю ідею не перехватить. Так що діємо за шпигунським принципом: прочитав — знищуй докази!