А РЕПЕТИРУВАТИ ДОВОДИТЬСЯ У ЗАЛІ, ДЕ, ЗАМІСТЬ ДЗЕРКАЛ, НА СТІНАХ… ЦВІЛЬ
У числі тих, ким по праву може пишатися Новоград, — зразковий ансамбль бального танцю «Грація». Саме він, за рішенням професійного журі, невдовзі в чергове захищатиме честь міста на всеукраїнському звітному концерті у столиці. Окрім «Грації», від Житомирщини делегували лише один професійний колектив — народний хореографічний ансамбль «Сонечко», що є для наших танцівників неаби­якою честю та визнанням їх професіоналізму. Захоплення губернатора Сергія Рижука промовисто характеризують слова про те, що «Грація» танцює, як одна скрипка. А на сцені ж було п’ятдесят дітей…
Мабуть, не буває інакше, коли хореограф шліфує кожен танцювальний рух дитини, кожної репетиції, працюючи на якісний результат. І глядач заздалегідь знає: «Грація» не підведе. Недаремно батьки називають Юрія Розбицького вчителем від Бога, попри його принциповість та категоричність у судженнях, котрі не всім до вподоби. Пліч-о-пліч з професіоналізмом саме ці риси й допомогли завоювати повагу колег та симпатію публіки.
Не усім подобається відмова яскравого колективу від участі у якомусь із міських концертів, втім хореограф Розбицький ніколи не поступається принципами: «На сцену виходимо лише тоді, коли готові на усі сто. Немає з якоїсь причини хоча б однієї пари — змінюється малюнок танцю, виступ зіпсований. За 33 роки у Новограді з дітьми я жодного разу не підвів глядача». Після цих слів розумієш: будь-яка творчість не терпить дилетантів. Та й хто сказав, що в числі кращих легко?
Постановка, костюми та виконання — це три кити, на яких тримається кожен виступ «Грації». По-справжньому зворушує той факт, що захоплююче бальне вбрання — справа фантазії та рук хореографа Юрія Францовича. У ательє цей важливий атрибут великого колективу коштував би «на вагу золота», а так виручає універсальність керівника: вдень — хореограф, вночі — дизайнер.
Є діти, котрі танцюють у ансамблі роками. Тренування та вимоги керівника витримують не усі. Але тих, котрі залишаються, можна впізнати будь-де: за поставою, рухами, притаманною грацією.
Дев’ятирічний Мишко Демчук займається у ансамблі з чотирьох років. Разом із матір’ю вони двічі на тиждень їздять на репетиції з Радулина. Часом доводиться по три кілометри йти пішки до Колодянки, а звідти — автобусом до Новограда. Щомісяця мати із сином витрачають на дорогу двісті гривень, а для занять у хлопця лише сорок хвилин замість години, бо спізниться на автобус додому. Немісцевих дітей у «Грації» вистачає, але їх батьки на труднощі не зважають. Поки діти займаються, вони спостерігають за ними через замкову шпарину, щоб не відволікати. Знають кожен рух, а на концертах хвилюються більше за дітей.
— Пишаюся, коли дивлюся на них. Мені пощастило, що син займається у Розбицького, — залюбки ділиться враженнями мати, Тетяна Іванівна, чекаючи під дверима. — Коли у Баранівці був творчий звіт, Мишко з партнеркою Христиною станцювали вальс, котрий затьмарив усі виступи. Один із керівників адміністрації порадив місцевому хореографу взяти майстер-клас у дітей...

Ті, хто спостерігає за виступами «Грації» на сцені, ніколи не здогадається, в яких умовах доводиться тренуватися танцівникам. Колишня бойлерна «Теплокомуненерго» (у дворі за 217-ю аптекою) навіть віддалено не нагадує репетиційну залу. Холодний підвал, з цементною підлогою, — без жодних умов. Колись екс-мер Микола Боровець віддав це приміщення колективу в оренду.
Дах над головою, звісно, — добре, але він роками протікає. Відтак замість дзеркал на стінах «прописалася» цвіль — якщо на вулиці дощ, то репетиції доводиться скасовувати, бо зала у буквальному сенсі потопає у воді. Хореографу доводиться відрами викачувати воду, аби провести наступну репетицію.
Позаторік силами батьків дах «підлатали», вилили на нього дві машини смоли. На ремонт пішло 5,5 тисяч гривень, втім вирішити проблему таки не вдалося. Тепер зрозуміло, що дах потрібно піднімати (він рівний, і вода збирається тут постійно) або накривати черепицею. Невдовзі закінчується термін оренди, а чи продовжить її нинішня влада — на сьогодні невідомо. Тож вкотре ремонтувати дах коштами батьків, без гарантій на продовження оренди, наразі не є доречним. Та й фінансових проблем в ансамблю вистачає — 15 тисяч коштує один лише опалювальний сезон. При тому, що за заняття батьки щомісяця сплачують 50 гривень. За ці ж кошти утримують і приміщення, і колектив.
У «Грації» сподіваються, що влада із розумінням поставиться до колективу і підтримає його, допоможе вирішити проблему із ремонтом даху. Доки нагальним залишається питання зі школою мистецтв (такі школи давно діють у багатьох містах області, але не в Новограді, де найбільша кількість хореографічних колективів), доведеться вирішувати проблеми кожного з них локально. Тим паче, що сумлінні батьки обіцяють своє сприяння, а діти власну підтримку продемонструють владі і місту загалом зовсім скоро — на головному звітному концерті аматорських колективів у Національному палаці «Україна».