Запрошення на зустріч у школу-інтернат викликало в мене інтерес. Раніше не доводилось зустрічатися з її вихованцями. Інтерес посилився ще й тим, що в школі буде проведено презентацію книги-нарису про творчість Юрія Ковальського «Я — Ваша Людина» Світлани Челядіної.
Бібліотекар Ірина Анатоліївна Осінська, проводячи Тиждень книги, обрала саме книгу колишнього директора школи-інтернату. Презентації книги передував урок української літератури в сьомому класі «Література рідного краю». Вчитель Ірина Сергіївна Ореховська урок «Неповторний співець рідного краю» присвятила творчості Юрія Ковальського. Демонструвався фрагмент фільму «Затвердження головної пісні міста на сесії міської ради». Виступ поета на сесії про Гімн міста «Слався, рідне місто!» повів у дослідження його поетичної творчості. Сторінка за сторінкою діти пізнавали поезії, декламували їх, збагачували себе глибокими почуттями любові до рідного краю. Все настільки було реально (вчительська майстерність), що і я поділилася і поринула в свої спогади — зустрічі з моїм Учителем. Пам’ятні мені і перша, і остання зустріч з дуже дорогою людиною в моєму житті. Від першої нашої зустрічі запам’яталися його блакитні, надзвичайно проникливі, очі — наче волошкові світанки. Врівноважено-гумористичним словом міг заспокоїти будь-яке розтривожене серце. З одного його погляду було зрозуміло, що він хоче сказати. Давав можливість творити себе. О, Боже! Як не хочеться говорити в минулому часі про прекрасну людину. Остання зустріч — 9 червня 1997 р. Не знаю, як можна описати ту мить, коли смерть уже стояла біля нього, а очі горіли життям і уста жартували. Я розгубилась, коли побачила нерівну боротьбу за життя, як він прощався зі мною легким порухом руки, прощався назавжди. Чую розпачливий крик Галини Василівни — серце його зупинилось.
Радістю переповнювалось серце, коли на уроці чула поезії, бачила дитячі обличчя, з уст яких линули вірші, зрозуміла, що до такого чистого джерела завжди будуть припадати. Його поетичне слово — чисте, переконливе і довірливе. Ірина Сергіївна наповнила дитячі душі високою духовністю. А як схвильовано сприйняли учні присутність у класі дружини поета Галини Василівни, яка розчулено поділилася спогадами. її душу зігрівають і збагачують вірші, які вона тихесенько збирала і зберегла, щоб видати збірки його творів. Розуміла, що вірші були його покликанням. Дружина висловила щиру вдячність за пошанування поета.
Презентація книги продов­жила знайомство з творчістю поета. Ірина Анатоліївна за змістом книги майстерно зуміла спрямувати учнів на розкриття особистості митця. Дуже вдало складений сценарій заходу переконав, що творчістю Юрія Ковальського перейнялися всі присутні. Зворушливе, емоційне вступне слово Ірини Анатоліївни разом з її учасниками передалось і присутнім, посилило зацікавленість пізнати глибше творчість поета. Мене переповнює задоволення від того, як учні в школі-інтернаті прилучаються до надбань рідного краю, рідної культури, що впливає на розвиток юної особистості. На мою думку, шлях обрано вірний — неповторна творчість Великого Митця. У серця дітей заронили незгасаючу йому пам’ять на віки довгі. Моєму Вчителю посвята — вірш.
Яка ж недовговічна свічечка життя,
Що так раптово догора і гасне.
Так тяжко відправляти вас у небуття,
У подорож сумну і передчасну.
Яка ж печаль і туга душу розрива,
Що мудрості чоло нас покидає.
Летіли до сердець із ваших уст слова
Майстерно, щиро, жартами розмаю,
Барвінком зоряно горнувся до землі
І вболівав за безталанну долю,
Та недоспівані залишились пісні...
Мій вчителю,не передати болю!
Нехай доріженька до вас не заросте,
Хай добра пам’ять квітами зростає,
Хай мрія заповітна, щира і свята
Побачить світ і струнами заграє.