Відірвавшись од космічної карти, Іван Васильович зиркнув на двері кімнати, в якій ніжилася в ліжку його дружина Елеонора, і набрав заповітний номер.
Після нетривалих довгих гудків почувся милозвучний жіночий голос:
— Агенція з міжпланетної нерухомості!
— Доброго дня!
— Здрастуйте! Як вас іменувати?
— Я хочу інкогніто.
— У нас інструкція.
— Іван Васильович Прицоканий.
— Слухаємо вас, пане Прицоканий.
— У мене гроші є.
— Це добре! Що бажаєте?
— Котеджик. На час відпустки. Хочу поринути в шалену безодню космосу!
— Будь ласка! Яка галактика вас цікавить?
— М-м-мммм… Ну, щоб з комфортиком було. Риболовля, полювання, шашлички, дівчатка…
— Я вас зрозуміла. Раджу відвідати необ’ємні, пречудові простори на Альфераці.
— Де-де?
— На зірці Альферац. Це в сузір’ї Андромеди.
— Туманність Андромеди!.. Романтика! А справді там постійні тумани?
— І тумани! І незаймані, незвідані райські куточки флори і фауни!
— Це прекрасно! Я вже всім серцем бажаю поринути в безмежний океан пригод! А скільки вам років?
— Пане Прицоканий!..
— О, пробачте! Це вже так серце моє нестримно тріпотить перед незвіданими принадами Всесвіту! А дівчата там є?
— На будь-який смак!
— Ні, у мене вже вривається терпець… А вони гарненькі?
— Як німфи!
— Ум-мм-ц-ц! Мені одну! Ні, дві!
— Прейскурант — на місці, пане Прицоканий.
— О’кей!
— Коли плануєте виліт?
— В неділю.
— Тоді чекаємо на вас у нашій агенції, щоб отримати квиток на Альферац.

— Алло! Здрастуйте!
— Доброго дня! Агенція з міжпланетної нерухомості до вашої уваги! Як вас звати?
— Елеонора Прицокана.
— Що бажаєте?
— Бажаю поринути в шалену безодню космосу!
— Десь я це вже чула… Гаразд. Пропоную гарний відпочинок на Альфераці.
— Ні! Туди летить мій ідіот!
— Перепрошую…
— Відправте мене на Оріон! Щоб було з комфортом! Бутіки, пляжі, сонце! І джентльмени, джентльмени…