«Наболіло! Маю ректи слово!

Мене, Ілька Ківу-Чухала, часто запитують: чого я втік із України? А я не хотів чекати, щоб мені щось устромили в дупу.

Владу в Україні захопили бандери. Тому я втік, тобто, виїхав до миролюбної, щедрої, доброї, вєжлівої, широкостранної родної країни, де є багато лєсов, полєй і рєк!

Кажуть, що Ківа-Чухало — зрадник. Ніби я говорив, що москалям треба сєкір башка дєлать. Ніби горлав «Слава Україні!» і «Москаляку — на гілляку!» Горлав. А що було
робити? Так треба було горлати. Щоб вижити.

Багато про мене женуть пургу. То хай ті, що її женуть, підуть зі мною в туалет, і я зроблю те, що я ще не починав.

Але все! Все! Україна знищена! За расєєю — велике майбутнє! Сла-аа-вся-а-а отє-ч-чество, на-аше сво-бо-одноє... Валадімір Ілліч Лєнін з нами!

Н-да. Зараз іде велика вітчизняна війна. І ми, русскіє, переможемо!

І в майбутньому я можу представити Україну. Тобіш, Малоросію. Можу! Бо я закінчив серйозний вуз! Бухгалтерію. Я — молодий. Розумний. Сильний. Симпатичний пацан. Я — лідер антифашистського руху в Україні!

І я в політиці давно. Починав ще з Підрахуйом. Класний пацан! О!.. О... О, зачухалося. Оооооо... Оооооо-ох. Це в мене ще із засідань, тих, що під куполом. У всіх у тих місцях чухається...

Мучить ностальгія. Україна! Що з вами сталося? Що з вами зробили? Ще зовсім недавно ми жили щасливо. Та прийшли оті перелицьовані клоуни і сотворили хаос! Ми були народом. А що тепер? Нема народу. Але Київ лишається містом городов русскіх! І те, що робить русскій zольдат, — це звільнення і спасіння русскага міра!

І хай хтось не думає, що це якась там чихарда. І позиція має бути чітко окреслена. Як вона чітко окреслена прєзідєнтом рассєйскай фєдєрациї. І я хочу сказати «спасібо» за цю позицію! І я сьогодні хочу поздоровити лідера своєї нації і дружеського нам народу — валадіміра валадіміровича путіна з майбутнім його днем народженням і з майбутньою перемогою усього світу! Сил вам і здоров’я, гаспадін прєзідєнт, як і мені! Ви не очулися, бо якщо у нас у всіх в одному місці є сила і здоров’я, то ми на правильному шляху.

І далі. Прийде час і ми станемо поряд з расєйським zольдатом і будемо творити ратне діло! Будемо стояти на захисті нашої родіни! Сла-аа-вся-а-а отє-ч-чєство, на-ше сво-бо-одноє... Валадімір Ілліч Лєнін з нами!

Н-да.

Ми маємо перемогти в цій воєнній спецоперації. Це просто. До речі, в мене є також чітко окреслений план оточення ЗСУ і їх ліквідації. Коротше. Рисую план під кодовою назвою «сєкір башка». А треба ось що. На расєйських підлодках із Чорного моря ввійти у водну артерію під назвою Дунай, а затим просунутися водними артеріями Румунії, Словаччини, Польщі, а там до Білорусі палкою кинути. А там — і наші. Коротше, ми укрів візьмемо в кільце і трах-бах, і перемога! Ур-ррр-аааа!

Ага. І я, зрештою, повернуся в Козин, що під моїм любим Києвом, де в моєму особнячку «сискарі» забрали мільйон з гаком зеленого бабла і злитки золотишка!

І я вас всіх знайду. І буде ще серйозний базар!

О-ооо! Ооооооо! Свер-би-ить! Між ходунами. Ооооооо! Який кайф! Отак би вічно свербіло!.. Свербіло! І чухати! Чухати! Чухати...»

Лихий БАНДЕРІВЕЦЬ