У Новограді проблема купити літературу, — такий висновок зробили окремі читачі «Звягель-Інформу». Як основний аргумент – книжковий магазин «Лілея» перепрофілювався на більш ходовий, аніж книжки, товар, і тепер для шанувальників друкованого слова настали скрутні часи. Ми зі свого боку спробували перевірити, чи дійсно воно так, як кажуть.
Торговельна точка на автовокзалі. На видному місці — переважно, так звана, масова література: бойовики, детективи, любовні романи. Є на розкладці й усілякі збірки — модні останнім часом. На кшталт, «Тисяча порад…», «Сотня кращих…». Може, дійсно із літературою, більш інтелектуальною, нині складно?

Звертаємося до продавця: «А чи є у вас класика?». «Та без проблем! А що саме вас цікавить?», — звучить у відповідь. «Ну, приміром, Гоголь», — перше, що спало на думку. «Які проблеми?! Ось!», — чоловік за мить виносить зі складського приміщення двотомник із творами безсмертного українсько-російського класика. Книжки, щоправда, не нові. Але ж є там все, що принесло Гоголю славу. І «Вечори на хуторі близь Диканьки», і «Вій», і «Мертві душі»… І ціна цілком прийнятна: 25 гривень за обидві книжки. «Може, Достоєвського бажаєте почитати?», — активізується далі продавець.
У книгарні, що відкрилася у приміщенні кінотеатру ім.Щорса, теж демонструють широкий асортимент. Тут і для дітей різного віку десятки книжок (енциклопедії всілякі мудрі, з ілюстраціями), і для дорослих — немалий вибір. Від вузькоспеціалізованої літератури для представників окремих професій до розважальних книжок. Є, до речі, і полиця з класикою. Лесі Українки, між іншим, повне зібрання творів. Збірка Василя Симоненка. Раптом чогось не знайшли, то продавець-консультант майже гарантує, що виконає замовлення на потрібну книжку. Мається на увазі — якщо така книга зараз видається, то її купити можна. Треба лишень деякий час почекати. Доки книгарня зробить запит.
…Дійсно, дещо шкода, коли магазини, до яких звикло не одне покоління новоград-волинців, фактично припиняють існування. І йдеться не про якусь забігайлівку, яких нині на кожному кроці, як грибів після дощу. Сама назва «Лілея» у більшості звягельчан вперто асоціюється із книжковим магазином. Але такі реалії — у бурхливому сьогоденні ринкових відносин виживають ті, хто пропонує ходовий товар. А книжки нині — це як розкіш. Та й багатьом тепер не до них.
Не слід ще забувати, що нині є такий вид послуги як замовлення книжки поштою. Хто цим користувався, можуть підтвердити, що варто тільки раз «зв’язатися» із цими розповсюджувачами, як вам регулярно пропонуватимуть ту чи іншу літературу. Тож, висновок напрошується такий: торгівля книжками з Новограда не щезла. Були б гроші.