ГОЛОВА ПАРТІЇ «СИЛЬНА УКРАЇНА» ПРЕЗЕНТУВАВ СВОЮ КНИГУ «УКРАЇНА: ГРОМАДЯНСЬКИЙ ПРОЕКТ»

ГОЛОВА ПАРТІЇ «СИЛЬНА УКРАЇНА» ПРЕЗЕНТУВАВ СВОЮ КНИГУ «УКРАЇНА: ГРОМАДЯНСЬКИЙ ПРОЕКТ»

Віце-прем’єр-міністр і голова партії «Сильна Україна» Сергій Тігіпко представив свою нову книгу «Україна: громадянський проект». Видання вже надійшло у продаж, і знайти його можна в усіх великих книжкових мережах. Напередодні презентації ми зустрілися з автором і розпитали, про що його друга книга.
— Сергію Леонідовичу, хотілося б почати нашу розмову із запитання про те, для кого ця книга? Що ви хотіли сказати українським громадянам?
— Я хочу, щоб українці і в малих селах, і у великих містах, пишалися своєю країною. Щоб вони на собі відчули, що народитися, жити в Україні — це справді великий талан. Адже ми маємо такі багатства, яким інші країни можуть тільки позаздрити. У нас найкраща в світі земля, нас омивають теплі моря. Ми розташовані в самому центрі Європи, тож нам близький і Захід, і Схід. Наша столиця Київ — батьківщина однієї з найвидатніших культур. У нас чудові традиції в промисловості і сільському господарстві, науці і техніці, культурі та спорті...
— Вибачте, що перебиваю, але чи не занадто райдужні ви малюєте перспективи?
— Ні. Я впевнений, що немає жодної об’єктивної причини, яка заважає Україні стати успішною демократичною країною, великою європейською державою.
— То в чому ж тоді проблема?
— На жаль, головна проблема — в нас самих. Багато хто з цим не погодиться, адже в усіх гріхах у нас традиційно звинувачують владу. Справді, коли ми сваримо Президента, уряд, депутатів, мерів, чиновників і бізнесменів, — ми скрізь маємо рацію. Усі вони геть не такі, як хотілося б людям. Але при цьому ми забуваємо, що кожен із нас відповідає за те, що відбувається в країні. У нашій Конституції записано, що носієм влади є народ. І це не порожні слова. Адже це ми, громадяни, призначаємо собі владу. І ми ж можемо і повинні контролювати, як вона працює. А якщо призначили аби кого, якщо не хочемо питати з влади за її справи, то й звинувачувати в усьому лише Президента або місцевого чиновника не варто. Люди повинні реально впливати на владу, думати, кого вони обирають, а не просто чекати, коли прийде нарешті «хороший» керівник.
— Якщо брати в цілому, то яких головних проблем ви торкнулися в книзі «Україна: громадянський проект»?
— Я не ставив перед собою завдання виокремити проблеми і покритикувати всіх, хто довів країну до такого стану. Я описав конкретні механізми вирішення проблем на місцях: розподілу бюджетних коштів між регіонами і центром, ЖКГ, охорони здоров’я, освіти, малого бізнесу, культури і спорту. А щодо того, з чого починати, то, я вважаю, необхідно посилити права органів місцевого самоврядування — міських, районних, обласних рад, щоб вони служили інтересам громади, а не залежали від державних адміністрацій, яким ради змушені передавати виконавчі функції. Це означає, що б не вирішила рада, — виконання цього рішення залежить від адміністрації. Нам треба побудувати сильне місцеве самоврядування, лише тоді у нас буде і сильна держава.
— Ви зі своєю командою знаєте, як зробити місцеве самоврядування насправді сильним, а мерів — господарями, а не простими розпорядниками бюджетних коштів?
— Я розумію проблеми місцевого самоврядування. В основі книги лежить мій власний управлінський досвід. Наприкінці 90-х років я, будучи віце-прем’єром, очолював роботу з підготовки концепції адміністративної реформи. Саме тоді була зроблена перша спроба організувати ефективне місцеве самоврядування в незалежній Україні.
— І в чому ж була основна мета адміністративної реформи?
— Ми хотіли посилити повноваження місцевих властей. За нашим задумом, центральні органи управління повинні були передати на місця частину своїх функцій для того, щоб проблеми людей вирішувалися на найбільш наближеному до них рівні влади — обласному,
районному, міському. Поясню на прикладі: зараз у нас влада централізована, тобто все вирішується в Києві або узгоджується з центром. Ми ж хотіли, щоб всі ключові функції — освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальні послуги — виконували органи місцевого самоврядування, а «нагору» передавалися тільки ті проблеми, з якими місцева влада самостійно впоратися не в змозі. Наприклад, питання оборони і безпеки, розвитку науки, будівництва державних доріг і так далі.
— Що ж завадило довести реформу до логічного завершення?
— На жаль, у 2000-му році, на який ми планували початок реформи системи самоврядування, в Україні почалося протистояння президента, уряду і парламенту. Вони боролися одне з одним, владі було не до реформ. У кращому випадку, вона тільки вдавала, що проводить зміни.
— Чому ви думаєте, що цього разу вам вдасться втілити ваші реформаторські ідеї?
— А просто далі відступати нікуди. Що ми маємо? Лікарні без ліків, школи, в яких узимку діти сидять у верхньому одязі, вічно розбиті дороги і місцеву владу, яка не може розчистити вулиці від снігу або відремонтувати каналізацію.
Саме так сьогодні виглядають і столиця, і будь-яке містечко в глибинці. У селах ситуація ще гірша. А все тому, що ми користуємося тим, що успадкували від Радянського Союзу, а самі нічого не робимо, щоб облаштувати наші міста й села. Так далі не можна.
Ми в «Сильній Україні» готові брати на себе відповідальність за реформи на місцях. Ми в змозі вирішити проблеми. У моїй книзі детально описано, як це зробити. І, по суті, те, про що я говорю в книзі, — це настанова до дії для партії «Сильна Україна» на місцях. Крім того, я сподіваюся, що книга підштовхне всіх небайдужих громадян до обговорення і розв’язання злободенних проблем.
Підготував Василь ПРИБОКОВ