П’ять голів у власні ворота — не такого чекали від «Авангарду» близько двох тисяч уболівальників, котрих навіть дощ не розігнав зі стадіону. Звісно, можна пошукати виправдання: мовляв, грали проти одного з лідерів групи — команди, що серйозно поставилася до цьогорічного турніру аматорів. Та все ж, догратися до того, що місцева публіка рукоплескала голам суперників…
ФК «Самбір» приїхав до Новограда більш, ніж за добу до гри. Такого раніше ніколи не траплялося. Рішучість намірів повернутися додому з перемогою команда зі Львівщини позначила одразу. В дебюті гри суперудар під поперечину примусив уперше в цьому матчі Максима Дуброва діставати м’яча з сітки воріт.
Декілька атак, проведених новоградцями, дозволили припустити, що не все в цьому матчі втрачено. Однак удари гравців «Авангарду» приходилися повз ворота або ж ставали легкою здобиччю воротаря гостей. А хвилин за 5 до кінця першого тайму надія на позитивний результат майже вмерла — грубий провал у обороні призвів до другого голу…
Щойно почалася друга половина гри, як обрізка в центрі поля спричинила миттєву атаку на ворота «Авангарду». Львів’яни розіграли до вірного — і, якби в нас на стадіоні було табло, то на ньому б з’явилася цифра 3 навпроти слова «гості».
Цей гол остаточно «добив» як «Авангард», так і рух підтримки у фан-секторі. «Команді можна пробачити поразку, але бойову, а не безвольну», — говорив лідер фан-руху Юрій Гнітецький, запевнивши, що на наступну гру, якщо й прийде, то на знак протесту вболівати по-фанівськи не буде.
А гості й не думали спинятися, ще до середини другого тайму довівши рахунок до 0:4. Гол Євгена Рябчука, як прийнято казати, став голом престижу. Якщо, звісно, доречно говорити про престиж після розгрому на власному полі.
Та останнє слово було за «Самбором». Вони забили вп’яте і мали нагоди відзначитися ще. Певно, з огляду на перевагу в чотири м’ячі, почали «піжонити», і рахунок 1:5 протримався до фінального свистка.
Після гри кореспонденту «ЗІ» вдалося поспілкуватися з одним із лідерів «Авангарду» Павлом Осарчуком. Зі слів футболіста, команда вже чотири гри поспіль грає в борг. Керівництво, начебто, розраховується тільки з кількома приїжджими футболістами, щоб не відбити в них охоту грати за «Авангард». А місцеві, як каже Павло, нічого не отримують. «Якщо так піде далі, то на наступну домашню гру ми не вийдемо…», — вже, заходячи до роздягальні, мовив Павло Осарчук.
Натомість із інших джерел, наближених до команди, надійшла інформація, що платню за ігри футболісти таки отримують. Але дехто з них, вважаючи себе «зірками», вимагає більше. Кому тут вірити, — під питанням. Правда, певно, як завжди — десь посередині.
Тренер команди Андрій Лось, котрий упродовж всього матчу нетипово для себе емоційно реагував на перебіг подій, після гри зауважив, що, якби у його розпорядженні був минулорічний склад, — половина нинішніх футболістів сиділа б на лаві запасних. А так, каже Андрій Михайлович, гравця, котрий помиляється і випадає з гри, адекватно замінити ніким.
Ця поразка стала вже п’ятою для «Авангарду» у дев’яти проведених матчах у чемпіонаті аматорів. Лише одного погляду на турнірну таблицю вдосталь, щоб пересвідчитися: шансів на вихід із групи у подальше коло змагань практично немає.