Понад чотири сотні селян із села Броники доведені до відчаю. Найближчим часом планують перекрити рух дорогою міжнародного значення «Київ-Чоп». Усе тому, що під час створення проекту нового автосполучення для бронечан не створили належного переходу для перегону поголів’я худоби на пасовище. Тому кожного ранку та вечора, зганяючи корів на випас, вони ризикують власним життям. Наші кореспонденти побували на місці подій, де розгорнулися не дитячі пристрасті.
Уранці та увечері понад 5 сотень голів великої рогатої долає справжню смугу перешкод. Водії не хочуть зупинятися та пропускати череду. За той час, поки цим автосполученням почали курсувати автівки, ситуації ставалися різні. Очевидці розповідають, як «культурні» водії не лише не дотримуються правил дорожнього руху та перевищують ­дозволену швидкість, але і висловлюють свої емоції щодо селян аж ніяк не українською літературною. Олександр Поліщук і сам не раз бачив, як на селян плювали та погрожували. Люди лишилися безсильними, влаштувавши минулого тижня схід села — представники влади такий захід проігнорували.
Тому мешканці Броників на свій страх і ризик продовжують виганяти своїх годувальниць небезпечними маршрутами. В обідню ж пору доїти корів йдуть на випас. Валентина Лось, одна з господинь села, працює вчителькою у місцевій школі. У розмові з нами емоцій не стримує — каже: «Ця дорога — вбивця. Настали страшні часи. Коли моя донька виганяла корову один раз, прийшла і каже: — «Мамо, я не думала, що це так страшно». Ми йдемо, огороджуючи корів від машин. Бо не так худобу жаль, як ті дорогі автомобілі». До того ж, йти до пасовища досить далеко. Пані Валентина щодня витрачає на дорогу до худоби та перехід автотрасою близько години.
Зі свавіллям же невихованих водіїв селянам боротися ніхто не допомагає. Зі слів людей — навіть інспектори Державтоінспекції ніяк на такі речі не реагують.
Ми самі, побувавши опівдні на пасовищі, побачили втомлених селян, які, порушуючи правила безпеки, перебігали дорогу, аби здоїти молока.
У селищній раді розводять руками. Розповідають, коли створювався проект — до думки громади не дослухалися. У Службу автомобільних доріг Житомирської області писали листа — втім відповіді чекають і досі. Надія Залевська, сільський голова Броників, людей розуміє. Втім ні її, ні її попередницю чиновники не слухають. Тому бажання селян захищати свої права ціною власного життя та кардинальних дій в певній мірі підтримує. Створити інше ж пасовище у безпечному місці — можливості немає. Адже землі розпайовані, і вільної території знайти не вдається.
Досвідчені пастухи розповідають, якби з обох сторін дороги прибрали металеві відбійники — череда без усіляких запинок за 5 хвилин перейшла б дорогу.
Жити ж без худоби селяни не можуть. Для більшості з них — це основний дохід. У батьків Тараса Лісоповського — 9 корів. Закінчивши 5 клас, під час літніх канікул він самотужки переходить дорогу та доїть своїх годувальниць. У багатьох сім’ях ситуація така ж — саме дітлахи займаються цим обов’язком.
Тож доведені до крайнощів селяни обіцяють: вийдуть на трасу з демонстрацією, і поки їх не почують — жодне авто цим сполученням не проїде. Адже ні вони, ні їх діти не мають страждати через байдужість до простих людей у владних кабінетах.