Михайло у свої тридцять вісім мав вигляд пияки-жебрака. Невмитий, неголений, завжди в пожмаканому одязі. Зазвичай отирався біля магазинів зі спиртними напоями. Там познайомився із Сергієм, чоловіком років під сорок, котрий не мав постійного місця проживання, і теж великого любителя випити. П’янички вважали Сергія прохачем. Він міг принижуватися і канючити випивку навіть у малознайомих людей. Але з Михайлом вони швидко знайшли спільну мову. Сергій почав заходити до нового приятеля, інколи ночував у нього.
— Класно ти, Михаську, влаштувався, — із заздрістю дивився Сергій на меблі. — Навіть телевізор є.
— Це барахло, — відказав Михайло, — вже два роки не працює.
Колись у Михайла були дружина, діти. Але коли він почав виносити речі з дому на горілку, дружина забрала дітей і переїхала жити до батьків.
Про дружину Михайло одразу забув, коли здибав біля магазину Віру, теж небайдужу до спиртного. Після розлучення тридцятитрьохлітня дама вирішила, що її життя тільки починається. Вона часто ночувала в Михайла, інколи готувала йому обід, прибирала в квартирі.
Якось Сергій, побачивши подругу Михайла, почав кепкувати:
— Навіщо тобі ця лярва? Останнє з хати винесе. Теж мені красуню знайшов. Я на таку і не поласився б.
— Ми потім обговоримо цю тему, — похмуро відказав Михайло. — Пішли до мене, вип’ємо. У мене цілих п’ять пляшок чорнила. Тільки ось закуски малувато.
— Ну, скільки є.
Незабаром чоловіки вже заряджалися пійлом.
— Так що ти там бубонів про мою бабу? — спитав господар оселі.
— Ти, Михасько, не сердься. Я тобі по дружбі скажу. Вона зі всіма бродягами перешлялась. А ти…
Договорити Сергій не встиг. Від удару по голові він упав на підлогу.
— Ти, вошиве, будеш обзивати мою Вєрку? — Михайло продовжував гамселити недавнього друга. — Та ти її мізинця не вартий!
На завершення Михайло схопив табуретку і опустив її на голову Сергія. Після другого удару табуретка розлетілася на частини, а жертва перестала подавати ознаки життя.
І тут до квартири ввалилися несподівані гості. Віра привела з собою подругу Зінаїду. Разом вони вижлуктили ще дві пляшки вина. Дами не погидували пити поряд з окровавленим тілом.
Віра кілька разів підходила до Сергія і констатувала:
— Ніби дихає. Але морду йому треба помити.
Коли Михайло пішов проводжати Зінаїду, його коханка помила Сергія, котрий ледь дихав. Потім прибрала в кімнаті і помила підлогу в кухні.
— Треба позбутися табуретки, — запропонувала Віра Михайлу, коли той повернувся. — Що ти думаєш робить з цим алкашурою?
— Пішли спати, завтра розберемося, — мляво відреагував Михайло і завалився в ліжко.
— Ну, дивись.
Вірі не спалося. Вранці вона пішла на кухню і зомліла: Сергій був мертвим.
— Підводься! — затермосила Михайла. — Той алкашура дуба врізав.
— От халепа.
— То що робить?
— Помізкувать треба. Куди ти його зараз дінеш?
Під вечір кримінальний дует позбувся доказів — поламану табуретку і деякі речі викинули у сміттєпровід. Біля нього вирішили залишити і покійника.
— Ризиковано, — раптом передумала Віра. — Можуть вичислити.
Михайло зло кинув:
— Та будуть вони цим вошивим займатися!
— Ну, тобі видніше.
Михайло не чекав, що правоохоронці так швидко його вичислять. А для Віри також стало повною несподіванкою, що і їй доведеться відповідати за скоєний злочин перед судом, в очікуванні якого вони перебувають.