— Алло! Таксі?.. А у вас є вантажні машини... Для чого? Тварин перевезти... Ні, не слонів. І не бегемотів. Хоча... Що?.. Ні. Вони тихі. Сумирні. Га?.. Ні, не кусаються... Який вид? Ну, скажімо, свині...

 

— Здраствуйте, шановна пані!

— Хух! Доброго дня!

— Чого так важко?

— А-а...

— Ви викликали вантажне таксі?

— Я.

Таксист із віконця роззирається навколо, відтак жартує:

— А де ваша рушниця?

Висока, дужа тілом жінка, у червоному спортивному костюмі, здивовано округлила очі:

— Яка рушниця?

— Ну, вам же потрібно тварин перевезти... А ви біля лісу. Мабуть, кілька вепрів уполювали. То де ваша здобич?

— Та ось.

— Де?

— У кущах.

— Хм... — таксист підозріливо роззирнувся.

«Може, — подумав він, — тут якась каверза? Вийдеш із салону авто, а тебе — бабах ломакою по тім’ячку. Із-за куща».

Аж тут із чагарників долинули дивні звуки.

— О! То ваші кабанюки добряче хрюкають! — здивовано сказав власник автомобіля. — Ви їх що, живими заарканили?

— Майже.

— То ви — справжня амазонка!

— Допоможете завантажити?

— Від мого начальства такої вказівки не надходило.

— Я заплачу.

— Ну, якщо так... — таксист знову обвів поглядом лісові зарослі.

Зрештою він виліз із авто (дверцята не зачиняв) і, оглядаючись, ступив до кущів. І враз зачудовано вигукнув:

— Так це ж люди! А ви казали... кабани!

— Кабани і є! — сердито кинула «амазонка». — Отой кабан, що повгодованіше буде, то мій чоловік. А той, що поряд із ним лежить, на штахету схожий, то його дружбан.

Таксист пробелькотів:

— А що ж вони так?

— Це наслідки виїзду на лоно природи. І це вже втретє ці бовдури за півтора місяці псують мені вихідні. То будете вантажити чи як?

— Так, так.

Коли п’яних чоловіків позапихали на заднє сидіння, таксист поцікавився:

— Куди доставити вантаж?

— Куди? Та давайте... в зоопарк.

— Ясненько!
 

Микола МАРУСЯК